Максвелл запевнив, що, звичайно ж, вийде.
— А з картоплею, — запитав інший покупець.
Макс спитав, чи хоче хтось спробувати.
Він читав Пенні, сидячі на стільці поряд із ліжком, вульгарно закинувши ногу на ногу, а зверху поклавши блокнот:
— Експериментальний об’єкт номер 1769 назвався Тіффані Дженніфер Спалдінг, двадцятип’ятирічною матір’ю трьох дітей, домогосподаркою. Зріст: 170 см. Вага: 61 кг.
Там, у торговельно-розважальному центрі, він став натискати кнопки налаштування.
— Як ви забажаєте? — непристойно посміхнувся він жінці. — Я маю на увазі вашу картоплю.
Жінка почервоніла.
— Не надто великою. Середнього розміру.
— Гладенькою або рельєфною?
Тіффані Дженніфер потерла пальцем скроню, задумалася на мить.
— Рельєфною.
— Борозенки або шишки?
Вона поцікавилася:
— А можна й те, й інше?
Натовп затаїв подих, коли він підняв кришку пристрою та втиснув горбастий овоч у жолоб для подрібнення. Немов чарівник, що демонструє на сцені фокуси, він урочисто запросив жінку натиснути ручку, що вводить пристрій у дію.
— Вперше з вами таке? — спитав він.
Вона кивнула. Дійсність уповільнилася до часу сексу.
Щоб заспокоїти жінку, він обійняв Тіффані Спалдінг за талію. Поклав її обидві руки на ручку, накрив своїми.
— Потрібно натискати швидко, але плавно. — На рахунок «три» вони разом натиснули на ручку. Спостерігачі ахнули.
Максвелл підняв захисну панель та продемонстрував бездоганний фалос. Гладкий, трохи вигнутий, він зовсім не нагадував бульбу, яку засунули у пристрій. Максвелл запевнив спостерігачів, що завдяки достатнім санітарним запобіжним заходам будь-що з поля може опинитися в спальні подружжя, а потім і за родинним столом. У молодої матері, що має економити на продуктах, пристрій виправдає себе за кілька тижнів.
— Тепер, — вихвалявся він, — ви зможете насолоджуватися, а потім з’їсти.
Кілька покупців усміхнулися. Усі аплодували. З грошами в руках вони кинулися купувати. Ніхто його не впізнав. Його ніколи не впізнавали. Під час таких заходів він використовував просте й ефективне маскування. Навіть коли його накладні вуса відклеювалися під час кунілінгусу, як завжди траплялося, експериментальні об’єкти так ніколи й не усвідомлювали, з ким вони брикалися у ліжку. Надто неймовірно, щоб К. Лінус Максвелл, найбагатший чоловік у світі, був лише незнайомцем, який залишав на їхніх ліжках свої фальшиві вуса.
Продовжуючи читати записи в паризькому пентхаусі, Максвелл присунув стілець ближче до ліжка. Тримаючи відкритий блокнот однією рукою, іншу він просунув між простирадлами і пальцями торкнувся стомленої промежини Пенні.
— «Вегетаріанський формувач дорослих “іграшок”» продався миттєво. Навіть коли весь товар закінчився, одна з покупців затрималася.
Експериментальній об’єкт номер 1769 спитала:
— А як щодо мене? — її голос знизився до виснаженого сексом шепотіння.
У спальні пентхаусу Максвелл кінчиками пальців обережно провів по м’яких контурах обтяженої сексом піхви Пенні. Легкими круговими рухами він провокував, щоби з її глибин сочилася волога.
Експериментальний об’єкт 1769 вчепилася в свою сформовану картоплю. Дивлячись на нього з-під тремтячих вій, вона промовила:
— Ви непогано вмієте просувати свій товар. — На її губах блищала помада фірми «Ейвон», колір «Рожеве бажання», а картоплю вона, провокуючи, тримала біля рота. Дивлячись на відтінок її шкіри, Максвелл підрахував, що еструс — менструація — в неї була сімнадцять днів тому. Собі в блокноті він занотував, що вона спитала:
— У вас є ще щось цікаве? Ще будь-який раціоналізаторський пристрій?