Без попередження він вимкнув батарейки, поставив крапку, безцеремонно забравши затискувачі з її сосків. Спершу Максвелл скрутив дроти у невеличку в’язку, відклав убік прилад і лише тоді заговорив, обернувшись до неї.
— Ти на мене сердишся, чи не так?
— Не потрібно мене звинувачувати, — відповіла Пенні. — Певно, твій винахід не працює.
— Не працює? — він усміхнувся. Скосивши очі у нотатки, він сказав: — Міс Гарриґан, ваш пульс сягнув 180 за хвилину. Температура в анальному проході майже 40 °С. Якщо б цей «прилад» був більш ефективним, ти би померла від коронарної або мозкової емболії.
Востаннє Пенні бачила Алюет Д’Амброзію під час коктейльної вечірки на Рю-Сен-Жермен. Акторку супроводжував один вродливий новеліст, П’єр Ле Куржетт, який цього року отримав Нобелівську премію з літератури. Вони були вражаючою парою. Пенні загубила їх у натовпі, але ближче до закінчення Алюет сама підійшла до Пенні. Знервовано озираючись, французька красуня спитала:
— Де Макс? — І, не дожидаючи відповіді, прошепотіла: — Я помилялася, коли не довірилася тобі. Ми повинні триматися разом, ти і я. Інакше ми у великій небезпеці.
Жінки зустрілися вперше після того випадку з «подружніми каменями». Француженка виглядала кепсько, мов обтягнута шкірою оболонка себе колишньої. Від неї не пахло алкоголем, але вона вочевидь була збудженою. Вагомий сапфір на її шиї мерехтів на фоні її почервонілих персів.
— Він знищить тебе для інших чоловіків. — Крізь дальні двері до зали увійшов Максвелл. Як завжди, схилившись над блокнотом. За словами Алюет, напевно, побачив її. — Нас багато, всіх його зацькованих коханок, нас у нього гарем по всьому світу.
Вона напружилася, відчувши наближення Максвелла, й додала:
— Мене номінували на «Оскар», мені слід бігти, але наступного місяця ми обов’язково поговоримо більш серйозно, так?
Пенні, затинаючись, промовила:
— Із задоволенням. — Мимоволі Пенні пригадала відчуття, коли милий ротик притискався до її плоті.
— Тобі зовсім не сподобається те, що я маю тобі повідомити, — попередила акторка. Проте вона дуже тепло поглянула на Пенні. — Ми станемо добрими подругами, так? — Коли Максвелл наблизився, вона розцілувала Пенні в обидві щоки та поспіхом повернулася до свого супутника.
Не зводячи погляду з її тіла, що хвилеподібно здригалося, Максвелл відкрив шухляду приліжкового столика. Щось дістав звідти та підніс до ока, мов маску. То була відеокамера; він повільно панорамно знімав її оголену.
Пенні не боялася. У глибині душі знала, що вона в небезпеці. Якщо ці кадри коли-небудь стануть надбанням громадськості, її сором порівняно з соромом Максвелла — дрібниці. Багато разів вона прокидалася вранці й бачила, як він готує новий прилад задля її втіхи. Пхаючи їй усередину нову іграшку, він пояснював давні сексуальні ритуали племен Судану. То були основні прилади. М’які рожеві версії медичних затисків, які розсунуть її сідниці й триматимуть у такому положенні задля його неквапливої зручності.
Дивлячись на неї крізь вічко, він сказав:
— Хороша дівчинко, не брикайся. У камері немає плівки, — запевнив він. — Я просто хотів, щоб ти відчула себе ніби під постійним наглядом. — Знімав він її насправді чи ні, Пенні насолоджувалася тим, що хтось приділяє їй стільки уваги. Вона гадала: а чи всім об’єктам експерименту ця увага подобалася так само (або навіть більше?), як фізична насолода, яку він дарував?
Протягом дня сонячне світло з високих вікон падало на ліжко, оголена Пенні затишно влаштовувалася між простирадлами, щипала тістечка бріош, потягувала лате, вивчала свої давні підручники з права. Тепер будинки моди самі приносили їй вбрання. Відомі дизайнери особисто підлагоджували сукні. Якщо вона наполягала, Максвелл супроводжував її до консерваторії або театру, але зазвичай вона рідко виходила з пентхаусу.
«Чарівна ти» мала з’явитися на ринку наступного місяця, й вона гадала, чи стане далі Максвеллу у пригоді. Судячи з його відпрацьованої роками стриманості, він ніколи не кохав її. Було достатньо, що є людина, яка інтуїтивно здогадується про її потреби. Нерідко Макс відпускав групу масажистів і сам займався Пенні. Він міг розслабити її напружені м’язи, точно вгадував її настрій. Він прислухався не тільки до її слів, а й до її дихання.