Наприклад, Алюет. Вона була однією з піддослідних мишок Максвелла.
Чи можливо відкидати, що її емболізм не з’явився в результаті довгострокового прийому якихось збудливих засобів у силіконовій оболонці? Не варто виключати, що можна добитися свідчень від королеви Великої Британії та президента США. Пенні вже бачила себе новою нахабною Ерін Брокович[7]. Саме така справа зробить їй ім’я.
Певна річ, Максвелл розлютиться. Можливо, перекриє їй доступ до трастового фонду, але ці гроші поступаються прибутку та престижу, який вона отримає від виграшу велетенського позову.
Підкресливши абзац у тексті з патентного права, Пенні промовила:
— Я вже побоювалася, що ти так і померла у своєму ліжку.
— Лише три тисячі разів, — поглузувала Монік.
— Ти вже використовувала спринцівку? — поцікавилася Пенні.
Монік саме відкривала пакет із йогуртом та розмішувала його ложкою.
— Коли станеш використовувати, — продовжувала Пенні, — прочитай інструкцію. Пересвідчися, що використовуєш французьке шампанське, а не ігристе вино місцевого виробництва. І взагалі не використовуй брют. І температура повинна бути між 4 °С та 10 °С. — Вона розмірковувала, чи саме так почувався Макс, коли давав їй настанови.
Коли Пенні робила коротку помітку на берегах сторінки, почувалася Максвеллом. Відводячи погляд від допитливих очей Монік.
— Коли будеш використовувати продукт № 39, починай з 15 вібрацій за хвилину й повільно накручуй до 45. Але пам’ятай, найліпший ефект дають від 27,5 до 35,5 вібрацій за хвилину.
Монік була приголомшена. Проте вона проковтнула повну ложку йогурту. Штовхнула стілець назад до столу, присіла.
— Це продукт №…
Пенні закінчила речення.
— «Щасливий медовий м’яч». — Вона поцікавилася: — Ти знаєш, де розташовані твої губки уретри?
— У ванній кімнаті? — припустила Монік. — На полиці поряд із ванною?
Пенні застережливо подивилася на подружку.
— Ти вже придбала пару тих жахливих перуанських «подружніх каменів»?
— Чого-чого?
— От і добре, — запевнила Пенні, пригадуючи жалюгідну сцену в ресторані, де їй на допомогу прийшла Алюет. — І не потрібно.
Монік поставила йогурт на стіл, обережно, щоб він не торкнувся підручників Пенні.
— Ти говориш так, ніби сама винайшла це приладдя.
Пенні подумала, але вголос не сказала: «У певному сенсі я їх винайшла». Вона перестала обурюватися на сусідку. Життя занадто коротке. Пара днів фізичної поблажливості Монік не вб’ють. Це задоволення без жодних почуттів, вона скоро це переросте.
— Послухай, — продовжувала Пенні, — коли будеш користуватися «Любовною паличкою “Маргаритка”», пам’ятай про коефіцієнт тертя та користуйся нею лише разом з кремом «Гладке ковзання».
Вираз обличчя Монік свідчив про цілковите здивування.
— Це лайно, — дивувалася вона, — змінить увесь суспільний лад.
Пенні вирвала сторінку з блокноту та продовжила водити ручкою.
— Не хвилюйся, — відповіла вона, — я тобі все занотую.
Того-таки дня вона відправилася до Тедового кабінету та запросила його на обід. У ролі залицяльника Тед поводився скоріше зухвало, ніж вправно. Він був кумедний та безпосередній, нерідко потайки поспіхом цілував, намагався засунути їй всередину палець, коли вони їхали у переповненому вагоні метро. За гарячим хотдогом на лавці в парку вона розпочала розмову. Можливо, вона надто чутлива до цього, але їй здавалося, що половина жінок на вулицях несе яскраво-рожеві пакунки «Чарівної ти». Навіть якщо половина з цих пакунків були використані знову, щоб носити обіди, вони все одно стали символом нового статусу вільних, здатних взяти на себе відповідальність жінок у парку Юніон-сквер.
Пенні розмірковувала над тим, що найвидатнішим досягненням Максвелла були не самі іграшки. То була ідея об’єднати два найбільших жіночих задоволення: похід по крамницях і секс. Ніби «Секс у місті», тільки чотирьом героїням не потрібні ані паски від Гуччі, ані клопіткі стосунки. Їм не потрібно посмоктувати коктейлі та підтримувати дівчачі бесіди.
— Теоретично, — розпочала вона, відводячи від Теда погляд, — якщо б на ринку з’явився фантастично успішний новий продукт… Який приносить мільйони його винахіднику…
Тед уважно слухав, торкаючись ногою її стегна.
Вона намагалася не думати про те, з чого зроблено ці хотдоги.
Спочатку здавалося, що жительки Нью-Йорка поставилися до Максвеллових іграшок стримано. Лише половина відвідувачів великої рожевої крамниці розщедрилися на покупку. Здавалося, що єдина напруга — у зчеплених зубах та в покупцях, що тупцювали в черзі. Черга щодня довшала. Сьогодні на перших шпальтах «Пост» з’явилася стаття про жінку, яка спробувала пройти без черги. Розлючені покупці забили порушницю до напівсмерті.
7
Ерін Брокович — правозахисниця, що боролася за права жителів штату Каліфорнія проти корпорації «Pacific Gas and Electric Company», яка засмічувала ґрунтові води міста канцерогенним шестивалентним хромом, що був причиною онкозахворювань.