Усе зрозуміло! Постійна стимуляція врешті-решт переключила жіночий мозок. Лімбічну частину мозку затопили хвилі допаміну. Порушено процес регулювання гіпоталамусом вироблення гормонів, і префронтальна кора головного мозку більше не контролюється. Пенні, міркуючи над медичними дослідженнями, думала: «Усе надто складно, проте настільки очевидно!»
Одного разу призвичаївшись, жінки так і будуть шукати задоволення. Ефект «Чарівної ти». І задоволення буде дарувати звичайне дозвілля. Їх більше не цікавлять звичні заняття. А без постійного збудження, яке дарують Максвеллові продукти інтимного догляду, жінки впадатимуть у сильнішу депресію.
Публіцисти не забарилися підкреслити, як реклама давним-давно використовує природні сексуальні імпульси чоловіка. Щоб продати певний сорт пива, засобам масової інформації лише слід продемонструвати ідеальні жіночі принади — і чоловіки-покупці вже на гачку. Така одвічна тактика, здавалося, використовує жінок, зводить їх із чоловіками, але кмітливі спостерігачі помітили, як розум тямущих чоловіків — їхні ідеї, здатність зосередитися, зрозуміти — постійно затираються з кожним поглядом на спокусливі груди, підтягнуті гладенькі стегна.
Саме таким чином під час випробування Максом продуктів «Чарівної ти» розум Пенні позбувся і мрій, і прагнень, і планів на майбутнє та любові до родини. Масова культура з радістю користується сексом, щоб атакувати мозок юнаків, бо суспільство вже давно погодилося з такою шкідливою практикою.
Саме тому світ швидко змирився з тим, що жінки зникли у тій же прірві. Штучна надто сильна стимуляція здалася ідеальним засобом придушити покоління молодих людей. Адже вони дедалі більше хотіли від світу, в якому доступно дедалі менше. Байдуже, хто ставав жертвами, чоловіки або жінки, — складалося враження, що залежність від збудження стала новою нормою.
У ті нечисленні вечори, які вони проводили разом за межами контори, Пенні з Тедом заходили до Йєльського клубу на Манхеттені випити по келиху чогось прохолодного. В оточенні заможних нащадків «блакитної крові» він, здавалося, занурювався у рідну стихію. Ні, він не збирався відмовлятися від колективного позову до суду попри невдачу Пенні, яка намагалася «пошарудіти» та розжитися позивачами, але натомість отримала синці. Тед зайняв виважену позицію «почекаємо — побачимо». Він був певен: спливе трохи часу, і жінки самі матеріалізуються з позовами. А допоки він готувався просувати її позов за частку власності патентами «Чарівна ти».
Саме у цьому й крилася причина сьогоднішньої прогулянки та розваги. Завтра Пенні мали допитувати старші партнери «Бі-Бі-енд-Бі», а вона повинна була надати свідчення.
У Йєльському клубі Пенні милувалася тим, як невимушено Тед носить смокінг. Він привітався з кількома найбагатшими людьми Нью-Йорка як із давніми приятелями. Вочевидь, він міг бути чималим «уловом». Якби лише постійно не наполягав на тому, щоб познайомитися з нею якомога ближче. І хоча прелюдій у них було вже достатньо, Пенні не бажала ризикувати та зробити йому боляче. Як не воліла говорити йому про страх, що зростав.
Замислившись, вона зіткнулася з іншим відвідувачем. Кілька крапель шампанського пролилися, але не завдали вагомої шкоди. Високий бородач здався знайомим.
— Ви — Пенні Гарриґан, якщо я не помиляюся? — Він простягнув руку. — Я — П’єр Ле Куржетт.
Відомий романіст, який зустрічався з Алюет перед її загибеллю.
— Дуже прикро, — промовив він.
Пенні потиснула йому руку.
— Напевно, вам дуже її не вистачає. Вона була такою красунею.
Він з тугою відповів:
— Не слід плутати мене з іншим. Ми не були коханцями.
Пенні не переривала.
— Ми багато разів пробували, — зізнався він, — але в інтимному плані я її так і не пізнав.
Пенні охопив благоговійний жах. Вона пригадала стікаючий ерегований член нападника в метро.
— Щось… всередині Алюет, — почав він, але захлинувся у стражданнях.
Пенні ризикнула витягнути зізнання.
— Вас щось штрикнуло?
— Штрикнуло? — перепитав він, спантеличений таким словом.