За цим королевич наблизився до свого дерева й доторкнувся до його листя: звідти вилетіли два найгарніших у світі метелики — один вогненно-білий, другий жовтаво-сірий. Королівна захоплено роздивлялася їх, а Листяний королевич сказав їй з усмішкою:
«Бачу, що вас здивував вигляд повірників, яких я залишаю тут. Але ці метелики не тільки те, що ви бачите: вони самі розкриють свою таємницю, коли дозволите їм розмовляти з вами».
Тут Чарівлива помітила вдалині кількох німф, які розшукували її на цьому відлюдді. Вона попросила Листяного королевича якнайшвидше їхати звідси. Він підкорився, незважаючи на нескінченну тугу розставання. Та все ж його помітили і попередили фею й Арістона про повернення незнайомця на острів. Одразу ж, намагаючись позбавити прекрасну королівну засобів і навіть надії знову побачитися з ним, її охоронці спорудили на верхівці скелі башту, щоб надалі почуватися в повній безпеці. їх неприємно вразило те, що сталося з чудовиськами, тому, не покладаючись більше на звичайне чаклування, вони зробили башту і скелю невидимими для будь-кого, хто їх шукатиме.
Таке жорстоке ув’язнення кинуло Чарівливу в розпач, бо королевич Арістон не приховував від неї, що зробив усе невидимим. Він навіть намагався зобразити перед нею таке піклування, як вияв своєї ніжності, але ненависть і презирство Чарівливої до нього зростали з кожним днем, і вже королевич не наважувався з’являтися їй на очі. Проте метелики ніколи не залишали її, і їхній вигляд завжди тішив принцесу, адже вони були подаровані Листяним королевичем.
Одного дня, коли вона сумувала більше, аніж звично, сидячи в задумі на терасі на самому верхів’ї башти, метелик вогненного кольору сів на одну з ваз із квітами, що прикрашали балюстраду, й несподівано звернувся до королівни:
«Чому ви не посилаєте мене попередити Листяного королевича? Він неодмінно примчить на допомогу».
Чарівлива спочатку була так вражена, почувши, як метелик заговорив, хоча коханий і підготував її до такої несподіванки, що деякий час сиділа мовчки. Однак ім’я Листяного королевича допомогло розвіяти подив.
«Я так здивувалася, — звернулась вона до метелика, — почувши ваш голос, що не змогла одразу вам відповісти. Бачу, що ви в змозі попередити Листяного королевича про моє нещастя, але він безсилий щось зробити для мого порятунку, і це лише завдасть йому прикрощів. Він не зможе знайти мене в цьому місці, яке жорстокість моїх ворогів так передбачливо зробила невидимим».
«Воно не таке вже невидиме, як ви вважаєте, — озвався жовтий метелик, підлетівши до королівни, щоб приєднатися до розмови, — я оглянув вашу в’язницю, облетів її і навіть плавав поблизу: вона зникає з очей, коли дивишся на неї з моря, але перестає бути невидимою, якщо піднятися в повітря. Фея, звісно, не вважає цей шлях доступним, якщо не подбала захистити його подібно підступам з моря. Ось та порада, яку я хотів дати вам, коли мій брат порушив мовчання, яке ми зберігали до цього часу».
Така приємна новина вдихнула в серце королівни надію.
«Чи можливо, — мовила вона, — щоб Арістон чогось не передбачив, аби вдовольнити жорстокість свого кохання? Мабуть, його влада і могутність феї поширюються на море і на землю, але не на ефір. Саме це не дозволило королевичу і феї зробити башту й скелю невидимими з неба. Але, — додала Чарівлива, трохи подумавши, — чи зможе Листяний королевич допомогти мені з повітря?»
«Ні, пані, — відповів метелик вогненного кольору, — там він безсилий, і ваша в’язниця залишиться для нього невидимою, хоча він і напівбог, як для звичайної людини, проте…»
«Отже, королевич буде таким же нещасним, як і я, — перебила його засмучена Чарівлива, проливаючи сльози, які лише прикрашали її і невимовно зворушили обох метеликів. — Я відчуваю, що поневіряння Листяного королевича принесуть мені більше горя, ніж мої власні. Що ж мені робити?» — запитала вона у відчаї.
«Не зволікаючи, послати мене до Листяного королевича! — вигукнув метелик вогненного кольору. — Я повідомлю його про ваші поневіряння, і він примчить вам на допомогу, хоча його могутність і не поширюється на небо. Один його друг, теж королевич, має необмежену владу і перебуває в повному розпорядженні Листяного королевича. Про це вам зможе розповісти за моєї відсутності мій брат, який залишиться з вами. Прощавайте, прекрасна королівно! — сказав метелик, злітаючи над балюстрадою. — Ні про що більше не турбуйтеся і покладіться на мою моторність».