«Але, — додала вона, — до тієї щасливої миті треба ще завершити мандрівку, призначену Страхітливою».
Ніхто не може знехтувати велінням феї, а прекрасна Люба і королевич були щасливі разом, тому все, що не розлучало, здавалося їм невимовно приємним. Отже, вони верстали свій шлях то в дивовижному човні, то перетинаючи пішки прекрасні луки, які річка омивала своїми водами. Під час цієї мирної подорожі королевич Галантного острова остаточно втратив сердечний спокій. Він розповів прекрасній королівні про свої почуття з того благословенного дня, коли до його двору доставили її божественний портрет, а одного разу, коли він гуляв берегом річки, у полоні мрій про кохання, перед ним з’явилася Осяйна і, вказуючи на аметистовий човен, запропонувала вирушити на ньому в плавання, пообіцявши щасливе для його подорожі й кохання завершення.
Тими днями, коли принц і прекрасна Люба й далі корилися велінням Страхітливої і їхнє палке кохання все зростало і вони були такі щасливі, що не бажали закінчення подорожі, Нелюба також завершувала свою тяжку мандрівку.
Течія ріки, вздовж якої простували обидві королівни, непомітно привела їх до Галантного острова; всі прибули туди одночасно. Осяйна також не забарилася і повідомила Любій, що помста Страхітливої здійснилася, бо, зустрівши свою сестру, вона зустріла єдину на світі людину, яка її ненавиділа.
«Але подорож Нелюбої також закінчилася, — мовила прекрасна королівна, — бо ніщо не може змінити мого приязного ставлення до неї».
Потім королівна попросила фею пом’якшити, якщо можна, сумну долю сестри, але просити подібної милості для Нелюбої було марною справою, бо, ледве помітивши королевича Галантного острова, у якому одразу ж упізнала того, чий портрет зворушив її серце, і почувши, як Осяйна говорила про його шлюб з юною Любою, вона кинулася в ту ж річку, берегом якої так довго і важко брела.
Нелюбу скоро забули. Лише Люба деякий час плакала, та яке горе не втішив би королевич Галантного острова? Вона була так зворушена його ніжністю, що майже не брала участі у святах, влаштованих на честь її прибуття до королівства. Королевич також ухилявся від них, бо якщо кохаєш по-справжньому, то відчуваєш єдину справжню насолоду — бути коханим.
Король і королева, попереджені Осяйною, радо зустріли свою чарівну дочку. У їхній присутності шляхетна фея заявила: прекрасній Любій випала честь покласти край чарам замку Портретів, бо на всьому світі до цього часу не було нічого, що могло б зрівнятися з нею своєю красою.
Кохання королевича Галантного острова було надто палким, аби він міг довго чекати; юнак благав короля і королеву дати згоду на його щастя. Сама Осяйна вшанувала своєю присутністю такий прекрасний і довгожданий день. Весілля відсвяткували з усією пишністю, якої можна чекати від фей і королів, та хоч би яким щасливим був той день, я не буду його змальовувати, бо хоч що обіцяє щасливе кохання, весілля майже завжди сумне свято:
ПРИГОДИ РОЗУМНИЦІ
Пані графині де Мюра
Ви пишете найпрекрасніші у світі поетичні новели, до того ж віршами такими ж приємними, як і природними. Мені б дуже хотілося, чарівна графине, також розповісти вам одну історію, однак я не знаю, чи зможе вона розважити вас. Сьогодні у мене такий же настрій, як у міщанина у дворянстві: я не хочу ні віршів, ні прози для свого оповідання, ніяких пишномовних, гучних слів, ніякої рими. Наївна манера викладу пасує мені найкраще, одне слово, проста розповідь буденним стилем — я шукаю в ній лише повчального змісту.
Моя невеличка історія містить кілька повчань і цим може бути для вас приємною. Вона побудована на двох прислів’ях замість одного, така зараз мода, ви це любите, а я із задоволенням дотримуватимусь загальновизнаного правила. Ви побачите в ній, як наші предки вміли підкреслити — людина потрапляє у велику скруту, коли їй подобається нічого не робити; можна повторити услід за ними: Неробство — батько всіх пороків; і вам, без сумніву, сподобається їхній спосіб переконання в тому, що слід завжди бути насторожі. Ви, звичайно, розумієте, я маю на увазі прислів’я: Обачливість — мати безпеки.