Позаздривши процвітанню молодого короля і побачивши переляк та пригніченість його ворогів, підступна Лігурда підказала їм, що в їхніх краях є Жовтий птах, якого вона наділила багатьма якостями, і хоча він ще молодий і крила його не досить міцні, фея стверджувала, що надалі птах може з користю їм прислужитися. Ця порада звернула їхні погляди до Жовтого птаха і трохи підняла бойовий дух, та все було марно, бо, як ми вже сказали, Незрівнянний вже не збирався на них нападати, а Прекрасна Слава, побачивши Незрівнянного після завершення кампанії, висловила своє задоволення всіма його діяннями у неї на службі й дала зрозуміти, що йому слід було б великодушно знехтувати легкими перемогами. Він мусить вдовольнитися тим, що його вороги зовсім занепали духом, і не зловживати їхньою розгубленістю. Надзвичайно втішений тим, що зміг догодити Прекрасній Славі, Незрівнянний зголосився на це без вагань. Його шляхетний вчинок, до того ж зроблений у такий сприятливий для його військової слави момент, викликав у коханої кілька люб’язних слів.
Думка про те, як подарувати королівні найбільшу приємність, не полишала Незрівнянного навіть у хвилини відпочинку, і він знову присвятив себе сприянню наукам і мистецтву, відкриваючи безліч мануфактур, академій живопису та скульптури в різних куточках свого королівства. Відвідавши його через деякий час, Прекрасна Слава сказала:
«Ти зробив безліч прекрасних вчинків, запевняю тебе, однак мені здається, зовсім не надаєш уваги тому, що стосується мене особисто, бо навіть не подумав про послів до мого батька, імператора Китаю, щоб просити моєї руки після того, як з мене знімуть чари. Де твої порти, де твій флот?»
Незрівнянний був у захопленні, бо кохана сама подумала, як з’єднати з ним свою долю, і хоча він мав достатньо гаваней і кораблів, все ж побудував новий порт і багато великих кораблів із надзвичайним завзяттям та величезними витратами. Прекрасна Слава здавалася вельми задоволеною, вона сказала королевичу, що, оскільки подорож до Китаю надто тривала і стомлююча, варто було б заздалегідь заснувати кілька поселень в Америці, які могли б правити за склади і, в разі необхідності, за притулок для посланців, які ризикують без цього пропасти у важкій і небезпечній мандрівці. Сказано — зроблено: Незрівнянний діяв так успішно, що незабаром побудував кілька портів у Новому світі й заснував там компанії, які займалися торгівлею і в Індії, і в Америці.
Прекрасна Слава, якій раніше служили чимало великих героїв, була змушена визнати, що їй ще не доводилось зустрічати людину, котра б з таким шляхетним запалом виконувала всі її забаганки і трудилася з небаченим завзяттям заради того, аби лиш сподобатися їй.
«Слід визнати, — сказала вона королю, — ти маєш величезні багатства, препишні палаци й прегарні сади, але тобі бракує одного безцінного скарбу, яким мій батько-імператор дорожив більше, ніж короною, — це вірного друга. Я часто чула, як він співчував королям, оточеним натовпом улесливих придворних, що залюбки виконують будь-яку їхню волю, але рідко бувають справжніми друзями і говорять з ними цілком відверто, без якихось таємних умислів. Він мав одного безкорисливого друга, який відзначався великим розумом, надзвичайно м’якою натурою і дивовижною проникливістю. Той розсудливо міркував про найрізноманітніші речі, ніколи не лестив і любив мого батька незалежно від його високого сану».
Портрет цей, глибоко вразивши королевича, припав йому до смаку і в усьому відповідав нахилам Незрівнянного. Він уже вважав себе нещасним серед незліченних багатств, бо не мав такого друга. Король подякував королівні за її пораду, і коли орли, як звично, понесли її до палацу феї, він все ще перебував у задумі, серйозно розмірковуючи над почутим.
Незрівнянний почав уважно стежити за тими, хто його оточує, вивчав їхні уми і серця, намагаючись хоч в одному з них знайти якусь схожість з намальованим королівною портретом. Нарешті, після різних випробувань, йому пощастило знайти людину рідкісних якостей, надзвичайно доброчесну, котра стала йому другом.
Проте Прекрасна Слава не любила, щоб Незрівнянний тривалий час займався мирними справами й надихнула його на нові військові походи. Зачарований Лігурдою Жовтий птах (а він з того часу вельми зміцнів) безнастанно намагався зупинити просування Незрівнянного, та всі його зусилля не змогли завадити королю як завжди успішно вести воєнні дії, бо розпочати кампанію і здобути перемогу було для нього одне й те ж саме. Йому сприяли всі пори року, він починав облогу фортець взимку і влітку, розбивав табори на снігу і на квітучих луках. Об’єднавшись завдяки зусиллям Жовтого птаха, його вороги виступили могутньою армією і намагалися перешкодити переможній ході Незрівнянного, але це не завадило йому просто у них на очах захопити декілька міст.