Чарівні прогулянки
Все почалось кілька років тому. В ту ніч, коли померла її мама. Рівно через 12 годин після того, як тіло мами вже охололо, душа найріднішої людини прийшла в четвертій ранку до її ліжка і покликала на ім'я, крижаний дотик збудив втомлене тіло і передав те, що мама носила із собою все життя, саме для того, щоб передати після смерті. З тим дотиком передався їй ДАР. По-іншому це зветься СИЛОЮ, але в ту жахливу ніч втрати, вона цього ще не усвідомила і сприйняла за жахіття...
Час має особливість плину, і з тим плином часу стирається біль втрати, кошмари замінюються кольоровими снами, а дні наповнюються новими враженнями.
Її переданий ДАР дрімав всередині, вона продовжувала жити звичайним життям, навчилась не думати про біль, тільки не могла пробачити і довго картала себе за те, що збрехала і не попередила маму про смерть. Адже пробачати важко, пробачати собі дуже важко, але й жити далі без прощення неможливо. І коли вона зрештою змогла собі пробачити, то усвідомила те, що в ній відбулися зміни. Тепер вона бачить те, чого не можуть бачити інші люди. Тепер вона могла зазирнути в минуле, передивтись попередні життя людей, виявити зв'язок між подіями і передбачити майбутнє.Тепер вона бачила не очима, а серцем...
Нині вона знала, що окрім людей є ще і нелюди, які так само живуть серед нас в паралельній реальності. В тому світі є свої закони і правила. Але той паралельний світ кардинально відрізняється від світу людей відсутністю брехні. З часом, усвідомлюючи свою здатність бачити, вона почала знайомитись з тим іншим світом і зрозуміла, що створіння паралельного світу бувають добрі і злі, красиві і огидні, але їх об'єднує те, що всі вони чесні. В тому світі є своя рівновага. І злі істоти, не завжди злі, і іноді можуть просити про допомогу тих, хто може їх бачити, і вона навчилась допомогати і слухати. В паралельному світі її прозвали Веселкою...
Усвідомлювати себе іншою важко. Не маючи знань і досвіду новоспечена чаклунка була налякана і шукала людей, які могли б пояснити, що з нею відбувається. Коли чогось дуже сильно хочеш, то Всесвіт завжди відповідає на бажання. В її житті почали з'являтися люди, які так само як і вона бачили потойбічне, які могли пояснити зміни, що відбуваються у свіомості людини, яка прийняла ДАР. День за днем вона опановувати різні навички, бачила все нові картинки і знайомилась з такими ж іншими людьми як вона. Насправді чаклунів і чаклунок серед людей дуже багато, і якщо дивитись уважно, то чаклуна видасть сяйво очей, притаманне тільки цій особливій касті звичайних на вигляд людей.
Чаклункам іноді дуже важко пристосуватися до свого нового стану, питань більше ніж відповідей, звичне оточення не сприймає чаклунку іншою, зізнатися навіть найдорожчим в тому, що ти тепер інша дуже важко. Стереотипний світ звик бачити тебе звичайною, в незвичайність не вміщується в рамки свідомості людей, з якими Веселка жила до отримання ДАРУ. Люди бояться невідомого і тікають. Певно що коли чаклунка вирішує прийняти Дар і користуватись ним, Всесвіт допомагає очистити її простір від скептиків. Змінюється оточення. Навіть самі близькі друзі ідуть геть. Головне в цей час не панікувати і зрозуміти, що якщо з життя хтось іде, то це місце не буде порожнім і його обійме людина, яка здатна правильно сприйняти чари і видіння, яка не осудить і не жахнеться, яка сприйме чаклунку такою, як вона тепер є. З прийняттям ДАРУ, змінюється реальність, з подоланням страху розвиваються здібності, з усвідомленням своєї унікальності змінюється оточення, а СИЛА продовжує зростати і розвиватись.
Отже процес змін Веселкової особистості було запущено і припинити його було вже неможливо. Коли з її життя різними шляхами розійшлися ті, хто заважав, почали з'являтися ті, хто радо надавав допомогу.
Один пан пояснив те, що на самому початку чарівного шляху існує вибір між добром і злом і допоміг звершити перехід.
Чарівна пані пояснила виникнення Сили і її появу, змогла пояснити суть чарівного так, що це сприйняла свідомість Веселки. Адже коли не розумієш що саме з тобою відбувається, то може знести дах від відчуттів.
Йшов час, розвивались здібності і одного літнього дня Веселка познайомилась з дівчиною, яку інакше як Сонце назвати не могла. Зустріч поглядами і розуміння того, що це знайомство триває вічність, що вони рідні душі з минулих життів і ще побачаться в майбутніх.
Вони зустрілися і зникли одна для одної на рік і ще трошки. У кожної був свій шлях і своя доля...
Зустріч в одній із Київських кав'ярень була чарівною. Веселка помітила, що Сонце дуже змінилась. Вона просто сяяла світлом, а її внутрішні зміни вражали. Вона була з тих, хто має силу, але не усвідомлює її, користується навмання, навіть не розуміючи. Розмова була про силу бажань і їх значення в житті. Після тої зустрічі веселково-сонячне спілкування стало щоденним усіма засобами зв'язку, їх телефонні розмови були більше години, листування посиланнями, а коли жоден зв'язок був або недоступний, або неможливий, вони переходили на телепатію.