Це бувало з кожним, і кожен про це знає, це тоді, коли ти думаєш про людину, а потім виявляється, що одночасно в різних місцях ви думали про це саме, або зненацька приходить повідомлення від тієї людини про яку були думки, або лунає телефонний дзвінок від тієї людини. Це така побутова магія думки, про яку всі знають і продовжують дивуватися.
А ще були прогулянки. Довгі та дивовижні прогулянки Києвом.
Перша дивовижна прогулянка почалась на Палаці спорту. Вітрина з неймовірними десертами, від яких голова іде обертом. Кава і ягідний пиріг для Веселки, яєшня з овочами для Сонечка. Пізній сніданок і початок чудес...
- Я хочу з тобою пройти Метроградом, - сказала Сонечко, ти давно ходила по магазинах?
Веселка відповіла, що магазинів за буденністю не бачила вічність. І вони пішли. За одним на двох покликом серця. Жінки, вони такі жінки, навіть чаклунки.
Під землею погляд привернула крамниця вишиванок. Дорогезних авторських вишиванок. Не було ні однієї речі, яка б повторювалась. Дівчата милувались. Кропітка праця майстрів викликала захоплення і вдячність. Нічого не купивши дівчата продовжили шлях. З іншого боку була ще одна крамниця з вишиванками, штамповка, яку продають на кожному перехресті, навіть заходити бажання не виникло. Друга крамниця була для контрасту, як нагадування про те, що треба прагнути більшого і найкращого.
Крамниця парфумів і феєрія ароматів. Ця магія, яка може тривати нескінченно довго. Східні пахощі як чари тисячі і однієї ночі. Здається, що якщо потерти якусь пляшку ретельніше, з неї з'явиться джин зі словами "Чого бажаєте?" і, звісно, виконає прохане за мить. Аромати це також магія, побутова магія, завдяки якій жінки зводять чоловіків з розуму. Крапля парфумів здатна закарбувати в пам'яті образ найбажанішої жінки на все життя, зберегти найщасливіші моменти простих чудес. Обираючи парфуми жінка ніби відшукує себе, свою індивідуальність і смак, свою власну квітку або прянощі. Ніби створює нову реальність і нову себе... Сонечко придбала тоді ароматичне масло із запахом квітів - тепло літа в морозний зимовий день...
Дівчата стояли з напоями в руках і споглядали зверху вниз за метушнею Метрограду.
- Я це люблю, - сказала Веселка, - я нескінченно люблю ці яскраві вітрини, ці гарні речі, гарний сервіс. Колись я думала, що зможу без цього прожити, поїхати жити в село подалі від метушні. Але ні, це не моє бажання втікти, воно чуже і навіяне, я люблю місто, дуже люблю!
Це було відкриття і відокремлення бажань власних від чужих, бажань серця і розуму.
Сонечко тихенько усміхнулася, вона зрозуміла, що десь у Веселці запущено процес змін...
А потім був магазин жіночого одягу. Веселка радо приміряла нові образи. Білосніжне пальто та високі підбори робили Веселку жіночною і витонченою, розкриваючи іншу грань особистості, ту яка десь дрімала, захована під джинсами і курткою.
Нічого не купивши, але порадівши, в піднесеному настрої, дівчата піднялись на вулицю.
- Я ніколи не міряла весільної сукні, - згадала свою мрію Веселка, - в мене було весілля, а сукні не було. Я хочу зрозуміти це відчуття і побачити якою я буду у весільній сукні.
Всесвіт радо відповідає на бажання. Ніби нізвідки на дорозі виник весільний салон. Дівчата придумали легенду про весілля через місяць і піднялися сходами. Салон зустрів їх різноманіттям жіночих мрій на всі смаки і гаманці.
Обравши по фото кілька суконь, Веселка почала уявляти, яким буде її друге весілля. Сонечко була фотографом.
Одна біла сукня, друга, третя. Від важкості тканин і обмеження рухів Веселка дивувалась. Вона не розуміла, як і тому одязі ще й на підборах можна проходити день. Але відображення в дзеркалі показувало Веселці принцесу. Навіть якщо сукні були незручними і важкими, дзеркало показувало картинку геть іншу. Хуліганка, яка за мить стала леді. Внутрішнього Веселкового воїна на кілька годин перемогла внутрішня принцеса.
Сонечко робила фото і відео. Сукня за сукнею, з фатою і без фати, у русі і сидячи. А Веселка наповнювалась якоюсь новою енергією, незвичною для її буденного життя, енергією жіночності, витонченості, віри в диво, простого щастя бути жінкою. Адже часто в житті жінки натягують на себе чоловічі ролі і несуть образи сталевих леді із захватом, ніби так і треба, забувають власну жіночу природу і те, що сила в слабкості...
Дівчата вийшли із салону щасливими. Здійснена мрія Веселки тепер мала геть інше забарвлення, Сонечко думала про своє весілля і казала, що наскільки тупо марнувати найщасливіший день свого життя на ресторан і гостей, на те як прийнято, на традиції. Адже такі дні як весілля мають бути щасливими, а не тортурами для молодих. Дівчата згадували весілля одна одної і розуміли все більше, що насправді це все неважливо. В стосунках важливі довіра і кохання, повага і взаєморозуміння, а якщо цього немає, то ніякі сукні, костюми і лімузини не здатні заповнити внутрішню порожнечу.
До примірки сукні Веселка мріяла про весілля, уява малювала те, яким воно буде, як правильно, аналізувала помилки попереднього і весілля, і стосунків. Після салону думки змінились. Чи буде весілля вже стало неважливо. Сукні показали в дзеркалах іншу жінку. Не воїна, а сильну жінку, яка може і хоче бути слабкою, ніжною, витонченою. Сукні надали усвідомлення, що в житті важливо, в що ні, усвідомлення іншої себе... Така собі магія речей і простору. Адже не буває випадковостей, в мрії завжди здійснюються, хоча іноді не так як хотілось. А результатом здійсненої мрії може бути не подія, а внутрішня зміна світогляду.