— Одначе Ксанф має рацію. Потрібен привід, аби дівчина нічого не запідозрила, — вів далі Авдій.
— Покладемося на провидіння. Воно само підкаже, як учинити. Чи нам не знати, що на світі немає нічого неможливого, — добродушно сказав Саватій.
Рада добігла кінця. Чарівники вже готові були розійтись, коли Гурій несподівано похопився:
— А що з Азаром? Йому відомо занадто багато. Його також доведеться позбавити пам'яті?
— Ні! — рішуче заперечив Агрипа.
Він із гіркотою усвідомлював, що серед магів у нього не стало союзників. Тільки Азар поділяв його ставлення до самозванки, залишався його єдиною опорою і надією.
— Вам нема про що турбуватися. Про Азара я подбаю сам, — уже спокійніше додав Верховний Чародій.
Вийшовши із зали, Зосим трохи затримався, щоб діждатись Авдія. Маги повільним кроком пішли вздовж кипарисової алеї.
— Що сталося з Агрипою? Він завжди відзначався розумністю рішень. Чому він так налаштований проти дівчини? — запитав Зосим.
— Агрипа старіє. Його самолюбство уражене. Йому нелегко погодитися з тим, що після нього островом правитиме жінка, — здвигнув плечима Авдій.
— Не думав, що Агрипа поступиться спільними інтересами на догоду власному самолюбству, — сказав Зосим.
— Саме так! — несподівано пролунав голос Гурія.
Чародії оглянулись. Вони не помітили, що він ішов позаду і виявився мимовільним свідком їхньої розмови. Гурія зовсім не збентежили здивовані погляди побратимів, і він продовжив свою думку:
— Чує моє серце, тут криється якась таємниця.
Глава 4
Бунт
Молодість швидко забуває злигодні, без жалю прощається з минулим і з радістю зустрічає новий день. Іще вчора ураган стрясав стіни королівського палацу, а сьогодні молодь уже зібралася продовжити свято. По правді, без юної баронеси Лідії танці до ранку для Гліба втратили всяку привабливість. І все ж таки майбутня гулянка обіцяла бути куди цікавішою, ніж офіційний прийом із натовпом церемонних гостей, запрошених тільки через те, що того вимагав етикет.
До того ж Гліб хотів одним махом убити двох зайців: не тільки від душі повеселитися в колі друзів, але й зробити широкий жест у бік Маріки, оголосивши, що вечір улаштовується заради неї. Наступник престолу багато чим мав бути завдячений дівчині й не хотів набути репутації невдячного.
Прокинувшись уранці, Маріка почувалася бадьорою та відпочилою. У ній не лишилось і сліду від учорашньої втоми, забувся й дивний напад, який стався з нею напередодні. Як і інші дівчата, вона щонайперше подумала про майбутню вечірку. Останнім часом Гліб був занадто зайнятий, і вони бачилися нечасто. Маріка сумувала за ним, тому з особливим нетерпінням очікувала зустрічі зі своїм названим братом.
Дівчина відчинила шафу з убранням і заходилася вибирати. Герцогиня Агнеса не скупилася на сукні для названої дочки, та всі намагання одягти дівчину по моді ні до чого не приводили. Маріка цінувала в речах передовсім зручність, тому більшість убрання так і залишалась незатребуваним.
На підлозі під вішалками валялося зім'яте плаття, в якому вчора Маріка збиралася на бал. Дівчина згадала, в якому піднесеному настрої вона крутилася перед дзеркалом, сподіваючись сподобатися Глібу, та якого приниження зазнала, коли Агнеса з чоловіком поїхали до палацу, а вона лишилася на бобах, виряджена як на весілля й не потрібна нікому. Маріка зіжмакала бальне плаття і кинула його в куток шафи.
Двері відчинились, і до кімнати зайшла герцогиня. Заставши дочку за переглядом гардероба, Агнеса зраділа. Вона вважала, що в цьому віці дівчат мають цікавити лише вбрання й танці, тому їй завдавало прикрості те, що Маріка байдужа до обновок і уникає молодих людей. Але, схоже, маленька дикунка почала відтавати.
— Вибираєш плаття, що найкраще б пасувало тобі? Розумниця. До речі, вчора ти нічого не втратила. Бал не вдався. Це був просто кошмар! Посеред вечора знявся такий ураган! Уявляєш, у палаці повилітали всі шибки, смерч увірвався просто до зали. Найбільше дісталося баронесі Лідії, нинішній пасії принца. На неї ледве не впала люстра. Бідолаха мало не знепритомніла, та Гліб такий галантний. Він підхопив її й виніс із зали на руках.
Не помічаючи, як змінився настрій дочки, Агнеса продовжувала з насолодою переповідати останні плітки, не пропускаючи нагоди полихословити з придворних дам.
Маріка не слухала її. Думки дівчини були далеко. Вона думала про Гліба та Лідію. Маріка втішала себе тим, що баронеса була не першою подружкою принца і навряд чи останньою. Та від цього на душі було не легше. Вона розуміла, що й сьогоднішнє свято відбудеться не для неї. Гліб, як завжди, буде оточений придворними красунями, а їй уготовано долю залишатися на задвірках.