Однак і цього разу старий відхилив його прохання. Він вважав, що книги з магії вносять у молоді уми смуту. Але Прошко не відступав. Якийсь час бібліотекар мовчав і супив брови, та врешті-решт змилостивився й видав хлопцеві кілька популярних брошурок. Всякому, хто серйозно займався магією, ці книжчини здались би смішними, та недосвідчений у чародійстві Прошко сприйняв їх як справжнє джерело знань. Він буквально проковтнув їх і… зрозумів, що не просунувся ні на крок. Навпаки, у нього виникло багато запитань, а коли він звернувся до бібліотекаря за іншими книгами, той знову навідріз відмовився пускати його до сховища.
— Читання такої літератури приносить не стільки користі, скільки шкоди, — незаперечним тоном заявив старий.
— Чому? — дивувався Прошко.
— Тому що ці книги містять таємні знання, з якими ознайомлювати можна тільки обраних. Читати їх без наставника не можна.
— Де ж мені взяти наставника?
— Звернися до придворного астролога, — порадив бібліотекар.
Якби Прошко не знав придворного астролога, порада здалась би йому слушною. Та він був аж ніяк не дурень і зрозумів, що це всього-на-всього ввічлива відмова. Астролог був древнім дідком. Він майже відійшов од справ і проводив дні, або гріючи кістки біля каміна, або змагаючись у шахи з бібліотекарем. Останнім часом він навіть гороскопів не складав і значився на службі лише за колишні заслуги.
Поміркувавши так і сяк, Прошко вирішив, що інших варіантів у нього однаково немає, й вирушив до астролога. Як він і очікував, дідок відмовився взяти його в учні, пославшись на старість і хвороби. А коли Прошко заходився настирливо умовляти, по секрету зізнався, що ніколи не мав значних здібностей у пророкуваннях і магії, а тепер вони й зовсім вичерпались.
— Де ж мені знайти наставника? — у відчаї запитав Прошко.
— Ну, не знаю, — розвів руками придворний астролог. — Хіба що на острові Гроз.
— А далеко до нього? — загорівся чарівник-початківець.
— Коли хочеш досягти успіхів у магії, то шукай його сам, — ухильно порадив дідок.
Наступний тиждень Прошко провів за атласами. Він простудіював усі мапи, однак острова Гроз на жодній із них не виявилось. Вирішивши, що древній чарівник із нього пожартував, Прошко образився. «Міг би просто відмовити, а не морочити голову якимось неіснуючим островом», — досадував хлопець.
Зустрівши астролога, Прошко без натяків мовив:
— Нема ніде вашого острова. Я всі мапи облазив, ледве очі не видивив.
— Даремно. На мапі острів Гроз не знайти.
Мало хто знає про його існування, — лукаво всміхнувся дідок.
— От тобі й на! Може, його взагалі нема?
— На світі багато невидимого й незбагненного.
— А ви ж хоч на ньому бували? — не вгамовувався Прошко.
— Ні. Та одного разу мені довелося стріти чародія з острова Гроз.
— Так може, ви за мене замовите словечко? — взявся благати хлопець.
Дідок допитливо подивився на нього і в роздумі погладив довгу білу бороду. Йому не хотілося підігрівати химерні мрії Прошка, та й засмучувати його було жаль. Палке прагнення хлопця досягти своєї мети було достойним похвали. І все ж таки астролог вирішив сказати йому правду.
— На острів Гроз ти навряд чи потрапиш. Кажуть, острів цей заговорений. Він відкривається лише обраним. Спершу треба себе показати в ділі.
— Як же мені себе показати, якщо я не знаю, з чого почати? — з досадою мовив Прошко. — Потрібних книг не допросишся, тому що в мене наставника немає, а наставника не знайти, поки не покажу себе в ділі. Морока та й годі.
— Даремно ти ображаєшся, — похитав головою дідок. — Пуста це справа. Ось тобі перший урок: образа — непотрібний вантаж. Вона людину вниз тягне, з нею висот не досягти.
— Я й не ображаюсь, — буркнув Прошко. — Тільки ви хоча б натякнули, з якого боку мені за справу взятись. А то поки я без користі на мапи витріщався, цілий тиждень утратив.
— Надто прудкий ти, — астролог посміхнувся в бороду. — Ось тобі другий урок: хочеш успіху досягти, звикай терпіти. Знаєш прислів'я: впертість і труд все перетруть? Аби чародієм стати, треба не одне випробування пройти. А ти на першій же грудці спотикаєшся.
— Та не спотикаюсь я, а не знаю, з чого почати, — зітхнув Прошко.