У палаці жили маги-правителі. Четверо з них володіли таємницями чорної магії, четверо — білої. І лише Верховний Чародій досконало знав усі прийоми чарування. Він виступав третейським суддею в усіх суперечках, і за ним завжди залишалось останнє слово.
Коли магам треба було порадитися й ухвалити рішення, вони збирались у великій залі рад. Кристали, з яких було викладено стіни та купол зали, змінювали колір залежно від настрою чародіїв. Сьогодні вони забарвились у передгрозові, фіолетові тони. Темно-чорнильні внизу, вони набували фіалкових відтінків у середині, світліли до стелі й завершувалися ніжно-бузковим куполом, який підтримували дев'ять прозорих колон із гірського кришталю… Кожну колону увінчувала літера.
Із цих літер складалося слово РІВНІСТЬ — як нагадування про те, що тут усі рівні. Кожного вислуховували з однаковою повагою, та ніхто не міг нав'язати своєї думки і змусити інших чинити проти своєї волі. Наділені великою владою маги знали: хто має необмежену силу, не має права втручатися в хід подій. Його обов'язок підтримувати рівновагу.
Маги-правителі жили так давно, що вважалися безсмертними. Проте їхній термін також був не безмежним. Чотирнадцять років тому зірки вказали, що на землі народився найвидатніший чарівник. Це означало, що настала пора Верховному Чародію Агрипі передати посох влади наступнику.
Агрипа був найстарішим на острові. Його пам'ять зберігала події, що про них інші чародії знали лише за книгами. Народження нового мага Верховний сприйняв спокійно. Лише коли Обранцем виявилася дівчинка, Агрипа згадав давнє пророцтво, і його охопив страх. Він не міг дозволити, щоб на чолі острова стала чарівниця. Чародії підкинули новонароджену циганам, аби вона загубилася серед людей, і почали готувати іншого наступника, хлопчика царської крові на ім'я Азар.
Минуло десять років, перш ніж чародії зрозуміли, що чинити опір волі зірок не можна. Дівчинка, яку вони залишили невідомою в світі людей, пройшла випробування вогнем, минула Ворота Смерті й незважаючи ні на що вижила. Це був знак, і маги повернули її на острів.
Лише Агрипа не міг упокоритися визначенню провидіння, як не міг довірити свою таємницю побратимам-магам. Сподіваючись позбутися дівчинки, він віроломно відправив її на випробування водою. Яким же було здивування чародіїв, коли дівчисько без усякої підготовки та навчання пройшла посвяту і здобула магічний кристал. Це означало, що вона стала справжньою чарівницею, рівною з усіма. Тільки один крок відділяв її від посоха влади та звання Верховної Чародійки. Агрипа був у відчаї, та несподівано в хід подій втрутився Азар. Він вирішив, що самозванка хоче посісти його місце, і повернув її у світ людей, де Маріка втратила пам'ять про все, що з нею сталося на острові.
Минуло чотири роки, і юна чарівниця заявила про себе знову, викликавши ураган серед ясного дня. Це загрожувало початком катастроф, і чародії знову зібралися в залі ради, щоб вирішити, як повернути дівчину на острів і приборкати її норов.
Рада проходила стоячи. Важливі рішення мали ухвалюватися без пустої трати часу та зайвих розмов. Зазвичай маги з'являлися в залі одночасно, та цього разу Верховний Чародій затримувався. Останнім часом Агрипа рідко з'являвся на людях і нікого не приймав у себе. Лише чотирнадцятилітній Азар постійно перебував при своєму наставнику. І цього разу Агрипа прибув не сам.
Він увійшов до зали й, важко спираючись на посох, рушив на своє місце. Азар шанобливо крокував за вчителем, підтримуючи старця під лікоть. Чародії здивовано перезирнулися. Згідно з традицією, на раді могли бути присутніми лише дев'ять утаємничених. Участь хлопця, що не завершив навчання, виходила за рамки правил.
— Прошу вибачення, що змусив вас чекати. Ми можемо починати, — оголосив Верховний Чародій.
— Але я бачу тут сторонніх, брате Агрипо, — виступив Гурій.
Невисокий і миршавий, він не пропускав будь-якої нагоди затіяти перепалку або суперечку, а вже коли справа доходила до чвар, тут він був, що називається, кожній бочці затичка.
— Твій зір підводить тебе, брате Гурію, — спокійно відповів Верховний Чародій. — Ви бачите, що події останніх років зовсім виснажили мої сили. Мені важко обходитися без помічника.