— Я, розумієте, розгубився, — почав Залізний Дроворуб, та його урвав винахідливий Страшило:
— Врятуйте нашого друга Лева! Він на маковому полі!
— Лев! — зойкнула миша. — Він усіх нас поїсть.
— Ні-ні! — заперечив Страшило. — Це Полохливий Лев, він дуже смирний, до того ж він спить.
— Що ж, тоді спробуємо. Але як це зробити?
— Чи багато мишей у вашому королівстві?
— О, тисячі, тисячі!
— Накажіть усіх їх зібрати, і нехай кожна принесе з собою довгу нитку.
Королева наказала придворним скликати мишей, і вони прожогом кинулися виконувати наказ, тільки лапки замелькали.
— А ти, друже, — звернувся Страшило до Залізного Дроворуба, — зроби міцного візка, щоб вивезти Лева із макового поля.
Залізний Дроворуб взявся до роботи і працював з таким завзяттям, що коли перші мишки з довгими нитками в зубах прибули на лужок, надійний візок для Лева вже був готовий. Колеса до нього Дроворуб змайстрував з дерев'яних колод.
Миші збігалися звідусіль; їх було багато тисяч, різного віку і зросту: і маленькі мишата, і середні, і великі старі миші. Одна старезна миша ледве приплентала на лужок і, вклонившись королеві, невдовзі звалилась, задерши лапки догори. Дві онуки поклали бабусю на лопух і старанно махали над нею травинками, щоб вітерець допоміг їй очуняти.
Важко було запрягти у воза тисячі мишей: довелось прив'язати багато тисяч ниток до передньої осі візка. До того ж Дроворуб і Страшило поспішали, потерпаючи, що Лев може померти на маковому полі. Та й нитки часто плутались у їхніх руках.
А ще деякі молоді пустотливі мишки перебігали з місця на місце і заплутували упряж. Нарешті кожну нитку одним кінцем було прив'язано до візка, а другим — до мишачого хвоста, і встановився порядок.
На той час прокинулась зі сну Еллі і зачаровано спостерігала цю дивну картину.
Страшило кількома фразами пояснив дівчинці, що трапилось, і звернувся до Мишки-королеви:
— Ваша величносте! Дозвольте відрекомендувати вам Еллі — фею Будиночка, що карає.
Дві високі особи ввічливо вклонились одна одній і почали дружню розмову.
Приготування було завершено.
Нелегко було двом друзям підняти на віз важкого Лева. Та все ж таки це їм удалося, а миші за допомогою Страшила й Залізного Дроворуба вивезли Лева з макового поля.
Лева перевезли на лужок, де сиділа Еллі під охороною Тотошка. Дівчинка щиро подякувала мишкам за те, що вони врятували вірного друга, котрого встигла дуже полюбити.
Миші перегризли нитки, прив'язані до їхніх хвостиків, і заквапилися до своїх нірок. Мишка-королева подарувала дівчинці крихітний срібний свисток.
— Якщо я буду вам знову потрібна, — сказала Раміна, — тричі подміть у цей свисток, і я — до ваших послуг. До побачення!
— До побачення! — відповіла Еллі.
Цієї миті Тотошко зірвався. з прив'язі, і Раміні довелось рятуватися у густій траві з поспішністю, яка зовсім не личила королеві.
Мандрівники терпляче чекали, коли нарешті прокинеться Полохливий Лев: він дуже довго вдихав отруйні пахощі макового поля. Та Лев був дужий, і підступні маки не змогли вбити його. Він розплющив очі, кілька разів широко позіхнув і спробував був потягнутися, та стінки возика завадили йому.
— Де я? Хіба я ще живий?
Побачивши друзів, Лев страшенно зрадів і скотився з воза.
— Розкажіть, що трапилося. Я щодуху біг маковим полем, та з кожним кроком мої лапи ставали все важчими, втома здолала мене, і далі я вже нічого не пам'ятаю.
Страшило розповів Левові, як миші вивозили його з макового поля. Лев похитав головою.
— Ну й дивина! Я завжди вважав себе великим і дужим. І ось ці нікчемні, порівняно зі мною, квіточки мало не вбили мене, а жалюгідні маленькі створіння, миші, котрих я завжди зневажав, урятували мене. А все тому, що їх багато, вони діють дружно й стають дужчими за мене, Лева, царя звірів! Що ж ми робитимемо, друзі мої?
— Прямуватимемо далі, — відказала Еллі. — Три заповітних бажання мають бути виконані, і це відкриє мені шлях на батьківщину!
НА КОГО СХОЖИЙ ГУДВІН?
ільки-но Лев прийшов до тями, вся компанія весело рушила далі. М'якенькою зеленою травою вони вийшли на шлях, вибрукуваний жовтою цеглою, і дуже зраділи йому, неначе зустріли давнього друга.
Незабаром обабіч дороги з'явились красиві паркани, за ними стояли фермерські будиночки, а на полях працювали чоловіки і жінки. Паркани й будинки було красиво пофарбовано у яскраво-зелений колір,? поди теж були у зеленому одязі.