Герой роману Гюїсманса «Навпаки» Жан дез Ессент усамітнюється у власному будинку й зосереджується на деталях його облаштування. У романі немає подій і дій. Це не дієве життя, а отже, чи воно взагалі є життям людини? Лише одного разу дез Ессент вирішує покинути власний будинок, аби здійснити подорож. Але виявляється, що він здатний доїхати лише до вокзалу й повернутися до свого застиглого світу. Його релігією стає декор. Важливим є не так зміст книжок, як їхнє оформлення, не так споживання алкогольних напоїв і сп’яніння від них, як вишуканість облаштування бару й форма пляшок, келихів і чарок. Насолода від затримки реалізації бажання сягає кульмінації.
Це дуже схоже на порнографію, головними знаряддями якої є телескоп анонімності й мікроскоп деталізації.
Порнографічність — це маніакальна зосередженість на деталях. Порнографія — це втрата загальної картини. Ця втрата навмисна. Весь світ стискається до окремої локації, у якій відбувається статевий акт, а статевий акт стискається до окремих частин тіл моделей. Мікроскопічна деталізація в парадоксальний спосіб зумовлює телескопічну анонімність.
У романі Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття», який повністю просякнуто еротикою, є лише одна справді порнографічна сцена. Причому вона відбувається з Терезою, мабуть, найменш еротичним персонажем твору. Тереза намагається подолати своє хворобливе ставлення до постійних еротичних пригод коханого чоловіка Томаша. Вона прагне чи то помститися, чи то звільнитися, а радше примиритися з адюльтером як із чимось неістотним, з чимось, що не загрожує її коханню. Заради цього вона погоджується на секс із незнайомцем. У його квартирі для неї все чуже і відразливе. Вона автоматично відповідає на його пестощі. Її збудження починається з того, що вона бачить чужий член неприпустимо близько до родимки над власним лоном. Спочатку це викликає ненависть, але потому — оргазм.
Отже, порнографія — це зачарованість деталями. З огляду на це стає зрозуміло, чому роман Вітольда Ґомбровича «Порнографія» починається із психологічного портрета головного героя Фридерика, створеного через опис найдрібніших, ледь помітних порухів і жестів або навіть утримань від них: «Йому подали чай, він випив його, але на блюдці лишилася грудочка цукру, тож він простяг руку, щоб узяти цукор, та, мабуть, визнав цей порух за недостатньо обґрунтований, тож руку відсмикнув; вочевидь, це видалося йому ще недоречнішим, тому він знову простяг руку і з’їв цукор, з’їв, мабуть, уже не задля приємності, а тільки щоб не поводитися недоречно… щодо цукру чи щодо нас? Аби якось вийти з незручного становища, він кашлянув, а щоб обґрунтувати свій кашель, вийняв носовичка, але витерти носа не наважився, тільки здвигнув ногою. Цей рух ноги, здавалося, приніс йому нові ускладнення, тож він узагалі затих і знерухомнів»[32]. У цій сцені немає й натяку на секс, але вона виглядає вкрай порнографічно. До речі, роман загалом, попри назву, навряд чи можна назвати зразком порнографії. У звичному сенсі цього слова ми на неї там майже не натрапляємо.
У французькому фільмі «Порнограф» головний герой, режисер порнофільмів, виглядає дуже кумедно через своє серйозне ставлення до зйомок. Сцени, в яких він намагається донести до порномоделей свій задум або знервовано вимагає прибрати музику, що супроводжує зйомку чергового акту злягання, комічні. Але справді порнографічним виглядає епізод цього фільму, в якому взагалі немає порнографії як такої. Головний герой сидить в одній із паризьких кав’ярень. Раптом він помічає жінку, яка йде повз. Вона не молода й приваблива не молодим тілом і обличчям, а чимось іншим. Він швидко підводиться і прямує за нею. Вона йде вулицями міста. Він переслідує її, залишаючись непоміченим. Нарешті вона підходить до дверей якогось будинку, відмикає двері й заходить усередину. Він встигає прослизнути за нею, поки двері не зачинилися. Вона відчиняє двері квартири й заходить до неї. Він так само встигає зайти за нею непоміченим. Дзвонить телефон, вона бере слухавку й починає з кимось розмовляти. Він заходить до іншої кімнати. Там стоїть стіл. Він бере з нього якусь дерев’яну іграшку. Коротко роздивляється її, потім кладе на місце. Бере і швидко переглядає якусь книжку, потім іншу. Ми чуємо її розмову по телефону. Це набір фраз, зрозумілий лише в якомусь контексті, якого ми не знаємо. Він кладе книжку на стіл і схрещує руки на грудях. Цієї миті ми чуємо фразу жінки із сусідньої кімнати, зрозумілу без будь-якого контексту: «Я раптом відчула самотність». Він підводиться, заходить до неї. Вона, відчувши присутність когось за спиною, перериває розмову й рвучко обертається. Він вибачається і йде геть.
32
Ґомбрович В. Порнографія; [переклад з польської Олександра Гриценка]. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — С. 10.