Надія, шаріючись, поглядає на Аскольда. Павло опускає очі. Лахудрик пропонує закінчувати посиденьки та йти спати. Надія з Павлом акуратно збирають усі рештки їхньої вечері у таборі — щоб не лишати зайвих загадок археологам майбутнього. Борис телефоном прямо з табору викликає таксі до будинку Карпенків, щоб не сідати нетверезим за кермо. Вони прощаються з Апостолом і повертаються до Надіїної кімнати. Тепло попрощавшись з родиною Карпенків, Аскольд, Ілько і Борис рушають по домівках: студенти по квартирах, а венед просто з ліфта — знову до табору на березі Почайни.
Повернувшись додому, Аскольд увімкнув Олександрів телефон. Не минуло й десяти хвилин, як пролунав дзвінок.
— Алло, Александр, ты где?
— Це не пан Дєнісов, даруйте, — відповів Аскольд під іронічним поглядом Лахудрика.
— Меня зовут Владимир Тараторкин, — назвався співрозмовник. — С кем я говорю?
— Аскольд Четвертинський. Мені доручено повідомити вам таке: ваша діяльність спрямована на корекцію історії України несе суспільну небезпеку і негайно припиняється. Ви, пане Тараторкін, а також Глєб Арнаутський і Тімафей Брєзгінцевв маєте протягом двадцяти чотирьох годин залишити територію моєї країни. Алєксандр Дєнісов затриманий у якості гарантії до того моменту, поки ми не переконаємося у повному припинені ворожої діяльності ЦІКа Фе.
— Вы говорите от имени официальных властей? Кем вы уполномочены на такие заявления? — запитав Тараторкін.
— Я розмовляю з вами від імені звичайних громадян, які поза тим мають технічну можливість припинити вашу злочинну діяльність.
— Нам необходимо переговорить с Александром! — наполягає Тараторкін.
— Ви зможете зробити це завтра, за умови, що вже будете за межами України. Якщо прихопите із собою пана Полянського, ми будемо вельми вдячні. Хоча це на ваш розсуд. І ще: будь ласка, не повторюйте спроб вдертися до моєї квартири, або будь-яких інших намагань впливати на мене, моїх рідних, чи друзів. — Аскольд вимкнув телефон. Лахудрик з подивом запитав:
— Де ти навчився розмовляти таким «офіціозним канцеляритом»? Мене аж мороз пробрав.
— Сам собі дивуюся, — зізнався Аскольд. — Усе, на сьогодні пригод досить, будемо лягати спати.
— Я на твоєму місці, коли ти вже нахабно втручаєшся у міждержавні відносини, все ж повідомив би про цей демарш хоча б майора Миколу Трохимчука, — дав слушну рекомендацію домовик.
— Завтра, бо від ще однієї офіційної розмови я погано спатиму, — відповів Аскольд.
Зі свого кабінету у Фонді славної єдності Владімір Тараторкін одразу надіслав шифрограму до ЦІК Фе з викладом дуже дивної розмови з Четвертинським, а також терміново викликав Арнаутського і дав йому прослухати її повний аудіозапис. Той аж сказився від люті:
— Не было такого, чтобы наша контора пасовала перед пацаном! Если мы позволим диктовать себе условия каким-то соплякам, то станем посмешищем в глазах всего мира!
— Ага, еще скажите, что наше дурацкое положение вызовет сочувствие мировой общественности, — злостиво кинув Тараторкін.
— У нас есть гарантии, что Александра отпустят живым? — утрутився Брєзґінцев, який до цього мовчки працював зі своїм сканером перфорацій.
— Гарантии в этих обстоятельствах может дать только Всевышний, да и то ограниченные, — відповів Тараторкін трохи стриманіше.
В цей час на його електронну поштову скриньку надійшов шифрований наказ із Центру про негайну евакуацію з Києва всіх учасників операції.
— Мы выполним это распоряжение без всякой самодеятельности, — жорстко заявив Тараторкін. — Тимофей, что показывает сканер?
— Устойчивый портал на Костельной и та же группа мерцающих порталов на Подоле. Интересно, что сегодня, чуть ранее, также были зафиксированы преодоления пространственно-временного барьера в районе улицы Щорса несколькими крупными биологическими объектами, причем неоднократно.
— Похоже, что некоторые гуляют во времени, как в собственном доме, — незадоволено констатував Арнаутський.
Він хотів домовитися телефоном про зустріч із Полянським, але Тараторкін несподівано жорстко заборонив йому це, навіть пригрозивши застосувати силу. В дію вступив план екстреної евакуації.
Майор Микола Трохимчук поспішав на службу, коли йому на мобільний передзвонив Аскольд Четвертинський і повідомив, що вони з друзями ухвалили рішення вислати з країни Тараторкіна, Брєзґінцева й Арнаутського — співробітників Центру історичних корекцій Федерації, — аби не капостили.