Выбрать главу

— Загалом, приймаючи такі рішення, слід мати можливість їх виконати, — справедливо зауважив ма­йор. — Я вже не кажу про те, що вас ніхто не уповнова­жував на ці дії.

— От заразом і перевіримо, чи насправді ми спро­можні їх здійснити, — відповів Аскольд. — А щодо повноважень, то коли компетентні органи не можуть гарантувати безпеку країни і громадян — громадянам самим доводиться дбати про це.

Коли майор прийшов до офісу Служби, то, не заходячи до себе, одразу піднявся до приймальні полков­ника Вовка і, дочекавшись його приїзду, повідомив про розмову з Аскольдом.

— Ви дуже здивуєтесь, якщо я скажу, що сьогодні зранку всі троє співробітників ЦІК Фе залишили Укра­їну? — запитав полковник. — Мені про це дорогою на роботу повідомили оперативники. Місцезнаходженню четвертого, Олександра Дєнісова, невідомо, та офіцій­но про його зникнення ані нас, ані міліцію ніхто не по­відомляв. Отже, Четвертинський цілком довів, що зда­тен добиватися виконання власних ультиматумів. Уяв­ляєте, що буде, коли такі вимоги він почне ставити, наприклад... ну, навіть не будемо говорити кому. — Полковник виразно здійняв угору вказівний палець правої руки. — До речі, аналітичний відділ не надав прийнятних варіантів пояснення його поінформова­ності. Лише якісь езотеричні дурниці: мовляв, Бенціон Пінський — той, що намагався добитися співпраці з Четвертинським, тиснучи на його матір, кілька разів зустрічався з ворожкою Гликерією-Степанидою, і ана­літики припускають, що, можливо, хлопець також ко­ристується її здібностями для отримання інформації.

— Маячня! — кинув майор.

— Та чогось кращого вони не придумали. Що ж, са­мі запитаємо: настав час побачитися з ним. До вечора підготуйте пропозиції щодо організації моєї зустрічі з об’єктом оперативної розробки Князем.

Закінчивши розмову з майором, полковник Вовк за­телефонував Михайлові Яковенку і домовився зустрі­тися з ним у затишному куточку Києва — садибі Видубецького монастиря. Там, прогулюючись старовинним монастирським подвір’ям поміж барокових ко­зацьких церков, він виклав підприємцю нові факти, що свідчили про нетривіальні здібності студента Четвертинського.

— У мене теж є новини, — почав Яковенко. — На­ближається фінал виборчої кампанії, і її результати вже більш-менш зрозумілі, тому наші олігархи майже домо­вилися про розподіл ролей після виборів. Головна їхня тактична мета на сьогодні — це не пустити до керів­ництва коаліційним урядом пані Євдокименко, бо тоді її вже нічого не зупинить на шляху до посади президен­та. Та й дерибанити по-чорному вона не дозволить.

— Звісно, чужим не дозволить — лише своїм, — уточнив полковник. — А чужі для неї всі ті, хто не по­діляє ідею її президентства.

— Саме тому група найнятих нами консультантів прогнозує політичний клінч: коса на вулик. Майбутній парламент виявиться недієздатним, і хтось із помаран­чевого табору буде змушений у власних економічних ін­тересах піти на змову з Партією федералів. Ця свара прогнозовано призведе до втрати популярності обома політичними силами серед своїх виборців. У цьому разі електоральні шанси набагато ліпші за шанси Борщенка, — переказав Яковенко зміст отриманих прогно­зів. — А там і вся повнота влади не за горами.

— Ми фіксуємо значне зростання її популярності, — за­мислено сказав полковник. — При цьому психологічна структура симпатій виборців має цілком ірраціональний характер: багатьом з них байдуже, яку ідеологічну чи еко­номічну доктрину для країни вона відстоює, на кого орієн­тується у зовнішній політиці чи що насправді думає, на­приклад, у питаннях конфліктів між конфесіями або двох державних мов. Вона подобається людям просто як краси­ва і сильна людина, яка здатна ламати через коліно своїх політичних суперників нібито в суспільних інтересах. Звісно, величезне значення має і її вражаюча здатність до соціального популізму. Якщо вона прийде до влади, то, як харизматичний лідер, зможе довго її утримувати.

— Хм. Зазвичай популізм завжди боком вилазить економіці, — констатував загальновідомий факт під­приємець. — Словом, ті клани, які не потрапляють до політичного пулу Євдокименко, шкурою відчули загрозу своїм прибуткам і готові змовитися проти неї. Позаяк ми поки що занадто слабкі, аби починати свою власну гру, то нам із тактичних міркувань доведеться шукати союзника в особі однієї з ворогуючих сторін.

— Думаю, що на сьогодні перспективнішим союзни­ком є угруповання Євдокименко. По-перше, її коман­да більш монолітна, а по-друге, при всьому цинізмі та корумпованості здатна інколи пам’ятати про справжні національні інтереси, — наївно зазначив полковник.