Встановивши потужні акумуляторні ліхтарі в кутках печери, науковці почали акуратно знімати ґрунт, що присипав домовину. Аскольд свою частину землі скидав у дальній куток, посилюючи тимчасове маскування лазу, що вів у печеру Куба. Лахудрик тихцем допомагав Аскольдові, тому поховання — виступ у стіні з домовиною на ньому — звільнялося від ґрунту досить швидко. Та головне, що зробив домовичок на прохання Аска — «відвів очі» професору від лазу до печери Куба.
Згори пролунав голос Христини:
— Агов! Ви вже працюєте? Вибачте за запізнення! Зізнаюся: я проспала.
— Нічого, нічого, — відгукнувся професор, вибираючись до коридору, де стався травневий обвал. — Маємо порадитись. Далі приховувати наше відкриття неможливо. Судячи зі стану поховання, його вік не перевищує трьохсот років, хоча можливо, що в цю труну триста років тому вклали набагато давніші мощі.
— А є можливість непомітно винести й дослідити домовину та її вміст в Інституті археології, а потім оголосити про знахідку? — запитала чи запропонувала Христина.
— Ні. По-перше, для віруючих це святі мощі, і ми не можемо образити релігійні почуття людей, як би ми не ставились до їхнього поводження з архітектурними і археологічними пам’ятками, а по-друге, це просто технічно важко здійснити, не пошкодивши знахідки. Давайте зараз зробимо обміри, а потім спробуємо просіяти частину ґрунту. Сьогодні понеділок — день важкий, а завтра я запрошу декого з колег, священиків, і ми оголосимо про наше, підкреслюю, колеги, — наше відкриття. Все, гайда до роботи.
Аскольд раптом почув беззвучну мову Лахудрика:
— Коли Христина запропонувала нишком винести домовину, то мала намір, у випадку, якби професор пристав на це, закласти його попам. Але варто було їй почути, що відкриття спільне, то одразу передумала. Ще вона має намір повідомити про відкриття знайомій журналістці, але це просто аби похвалитися.
— А щодо привороту й отрути щось відчуваєш? — також подумки запитав Аскольд.
— Майже нічого. її проблема — заздрість, зумовлена неадекватною самооцінкою, але ти її справді цікавиш, можливо, вона навіть поступово закохується у тебе. Про отруту вона нічого не знає. Приворот, за її уявленням, повністю подіє лише за тиждень. Вона ще побіжить до ворожки, аби віддати їй кілька твоїх фотографій.
До Аскольда підійшла Христина.
— Ти, сподіваюсь, не сприйняв серйозно нашу розмову за кавою у трубі? — спитала, зазирнувши йому в очі.
— Та забудьте. До речі, кава була якась дивна. — Він не втримався, щоб не спантеличити жінку.
— Мені також так здалося, — швидко відповіла вона і заходилася працювати.
Аскольд знову почув на «подумковому зв’язку» Лахудрика.
— Bay! — висловив він свій захват, вочевидь надивившись голлівудських кінофільмів. — Ти навіть не уявляєш, скільки тут є різних високоорганізованих сутностей.
— Ще б пак, у печерах упокоєно мощі святих. Ти з кимось уже познайомився? — Аск зрозумів, що подумкове спілкування мало чим відрізняється від звичайного діалогу.
— Так, із ясновельможною панною Іуліанією — княжною Ольшанською. Вона на цьому підземному цвинтарі господиня. До речі, їй дуже не подобається, що ви, не спитавши дозволу, самочинно пораєтеся у печерах.
— Так нам священики дозволили! — здивувався студент.
— А святі дозволили? Могли б спитати дозволу і свічки поставити всім чудотворцям печерським — зовсім не завадило б, тим паче, коли ви їхній спокій порушуєте, — серйозно зауважив домовик.
— Ти часом у минулих реінкарнаціях не жив у монастирі? — спитав Аскольд.
— Я й без реінкарнацій знаю, що господарів усякого дому слід шанувати.
— Слухай! Чи не міг би ти домовитися зі своїми новими знайомими, щоб вони допомогли нам визначити, кого поховано у знайденій домовині? — спала студентові на думку проста до геніальності ідея.
— Спробую...
Згори почувся незнайомий юнацький голос:
— Боже помагай! Отець Василій благословили допомогти, якщо є потреба. — До розкопу наблизились двоє семінаристів.
— Дякуємо, — відповів професор, виходячи назустріч непроханим візитерам, щоб затулити домовину від їхніх поглядів, — але ми самі впораємося. Мені потрібно було б сьогодні переговорити з владикою-намісником у важливій справі. Перекажіть отцеві Василію, що я чекатиму на відповідь преосвященного. А зараз дозвольте, ми продовжимо.