— А она, «абчественность», и не знала. Тихо обнесли забором, выкинули несколько кубов грунта (археологи потом рыдали, что, мол, уникальные для науки данные потеряны) и быстренько под старину забабахали ресторанчик. Вице-мэр Телисфорский сам лично это лоббировал, — виявив неабияку обізнаність священик.
— А грунт зачем же выбрасывать? — спитав Тімафєй.
— Да чтобы быстрее было. Господа, нам пора.
Вони швидко пройшли до входу у Ближні печери і спустилися до місця розкопу. Дорогою священик детально розповідав історію виникнення печер та про молитовне служіння сучасних ченців. Показав він і місце в печерах, де за стіною має знаходитися келія з мощами засновника монастиря й першого копача печер — святого Антонія, які ще не явлені людям.
Олександр з отцем Василієм пробралися до траншеї, прокопаної археологами. Тімафєй, лишившись позаду, налаштовував прилад, схожий на ноутбук. Священик по-господарськи, не кваплячись, акуратно згорнув поліетилен, що прикривав розкоп, пройшов до самого кінця траншеї і зазирнув у отвір. Алєксандр передав йому невеликий, але потужний ліхтар. Побачене примусило панотця на мить уклякнути. У світлі ліхтаря було добре видно старовинну домовину й засипану лесом долівку.
— Они открыли новое захоронение, — тихо сказав піп. — Это выдающееся событие. Извините, я должен срочно встретиться с владыкой. Без его благословения туда нельзя.
Олександр спробував умовити священика увійти до розкопаної печери, але наразився на несподівано тверду відмову. Вони повернулися до Тімафєя. Той піднятим великим пальцем показав Алєксандрові, щоб зробив свою роботу. Разом вони вийшли на поверхню, і отець Василій, похапцем попрощавшись, майже бігом завернув за ріг Хрестовоздвиженської церкви — у напрямку резиденції архієпископа. Втім, отримати свою щоденну платню він не забув.
— Перфорация точно в пещерах, — повідомив Тімофєй. — Сигнал очень четкий и усиливается в направлении той траншеи, куда вы ходили. Портал точно здесь, но в данный момент не активирован. Нужно срочно искать выходы на этих археологов, сегодня же следует пробить в Интернете информацию на них и найти повод для встречи.
Отець Василій, не привітавшись, пройшов повз архієпископового келійника і, ледь постукавши, рвучко увійшов до кабінету. Там виявилося, що високопреосвященний спокійно чаює з професором Юрієм Довжиком. Священик зам’явся на порозі.
— З якого це часу ти входиш без доповіді, отче? — суворо спитав владика.
— Вибачте, ваше високопреосвященство, я маю термінову інформацію, але це зачекає, дозвольте зайти пізніше.
— Зачекає, зачекає! — грубувато відповів господар кабінету. — Тут ось пан професор розповідає неймовірні речі: нову печеру знайшли у підземеллях, а в ній ще не відоме поховання. Прийшов просити благословення, щоб відкрити його. Каже, що тому похованню може бути навіть триста років. Якщо обретемо нові святі мощі, це буде найвизначнішою подією мого намісництва у Лаврі. Шкода, що блаженнійший на лікуванні. Допоможи вченим робочою силою — семінаристами, коли є потреба. Слід не кваплячись розкрити келію, щоб можна було пройти туди і як годиться відслужити молебень, а потім з Божою допомогою врочисто відкрити мощі.
— Даруйте, владико, — заговорив професор, — але зараз, коли є доступ вологого повітря, поховання може швидко зіпсуватися. Його краще відкривати в лабораторних умовах.
— То ви не вірите у нетлінність святих мощей? — поквапився встромити своє запитання отець Василій.
— Цить! — Архієпископ з-під камилавки суворо поглянув на порушника субординації. — Я не дозволю винести мощі з печер, бо віруючі цього не схвалять. — І звернувся до вченого: — Чи можна провести необхідні процедури в печерах?
— Дуже складно. Ви у будь-якому разі зацікавлені, аби точно ідентифікувати особу похованого, а це складна робота, вона може тривати і не один рік. Дайте нам можливість провести всебічне дослідження.
— Ну, тут у нас із вами погляди можуть і не збігатися. Слід подумати, мощі якого з уже канонізованих популярних святих ми ще не віднайшли. Такі є. Звісно, приблизний історичний період житія святого має відповідати часу, до якого належить відкрите вами поховання.
— Тобто, владико, ви готові проголосити святими мощами «популярного святого» прах іншої людини?