— А навіщо вони це зробили, можеш довідатися? — подумки поставив запитання хлопець.
— Ні, вона про це зараз не думає. Аскольд вирішив трохи пожвавити розмову.
— Ви займаєтеся пошуком раритетів іудаїки в Україні? — спитав у Бенціона.
— Так. Я працюю в архівах і музеях, щоб ввести у науковий обіг якомога більше історичних документів та предметів культу. Це має суто наукове значення, але багато людей у вас вважають, що це робиться, аби потім пред’явити претензії на них з боку офіційної влади моєї країни та вивезти з України.
— А хіба це не так? — у лоб поставив запитання Аскольд.
— Ну, і в Україні відкривається все більше синагог та центрів іудаїки, сюди, на могилу цадика Нахмана[23] в Умані, здійснюють прощу тисячі хасидів з усього світу. Отже, ці речі можуть бути цілком придатні для використання за первісним сакральним призначенням, — приязно пояснив Пінський.
— А про які саме предмети йдеться? — спитала Христина.
— Перш за все сувої Тори — святого письма іудеїв, потім так звані корони Тори, вони здебільшого срібні; указки, якими ті, хто її читав, водили по рядках, бо не можна торкатися цих святих написів пальцями, шестисвічники-менори і ще багато чого іншого. У вас, у Музеї історичних коштовностей, дуже пристойна колекція предметів іудаїки, при нагоді подивіться.
— Зробили якісь відкриття? — підтримав розмову Аскольд.
— Так. Нещодавно в Житомирському обласному архіві віднайшли раніше невідомі сувої, що потрапили туди ще до війни. Та найбільше мене цікавить збір переказів про Давидів скіпетр. Дехто вважає, що його виготовлено саме тут, і він має надприродні властивості. — Пінський уважно дивився просто в обличчя Аскольдові.
— Тепер нарешті зрозуміло, чого йому від тебе треба! — прокоментував Лахудрик.
— У скіфських і сарматських курганах інколи знаходять ритуальні жезли шаманів і жерців цих народів. — Аскольд зумів зберегти незворушність і далі вести розмову рівним тоном. — Минулого року знайшли такий. Дерев’яна основа не збереглась, але чистого золота навершя має вигляд високого капелюха з карбованими оздобами. Швидше за все, його загальна довжина сягала двох метрів[24]. Це часом не може бути він?
— Малоймовірно. За переказами, Давидів скіпетр завдовжки не більш ніж шістдесят сантиметрів. Його зроблено зі срібла й мигдалевого дерева, а навершя — з чорного прозорого каменю. Нічого подібного у ваших курганах не знаходили.
— Багато речей викрадалося і викрадається чорними археологами, тому ми не маємо достеменних уявлень про всі типи ювелірних виробів, що можуть бути в нашій землі, надто про такий ексклюзив, — докинула Христина, аби й собі продемонструвати обізнаність.
— А на вашу особисту думку, Давидів скіпетр справді існував? — удав зацікавленість Аскольд.
— Принаймні є цілком імовірним створення його як ритуального предмета, царської регалії, а вже потім виникла легенда про чарівні властивості скіпетра, — мовив Пінський. — Є ж такі ентузіасти, що переконані в існуванні священної чаші Грааля, яка за описом є просто предметом посуду. Реально існує, наприклад, спис, яким нібито сотник Лонгін пробив груди Сина Божого, у двох примірниках: один у Вірменії, другий у Австрії. Останній був для Гітлера мало не фетишем. Його переконали, що насправді це спис Одіна[25], сакральна зброя всевладдя, і той, хто нею володіє, підкорить собі весь світ. В основу корони Ломбардії вставлено один із залізних цвяхів, яким тіло Сина Божого прибили до хреста спокути гріхів роду людського. Тому цю корону ще звуть залізною, і вважається, що вона має чарівні властивості. Цікавими можливостями наділяють також Святу угорську корону, її звуть короною святого Стефана. Закон визначав, що джерелом влади угорських королів була саме корона, а не особа монарха. Лише виконання трьох умов — коронації цією короною, обов’язково Естергомським[26] єпископом, у конкретній церкві старовинної угорської столиці — давало новому королю законне право здійснювати свою владу.
— А чи є подібні реліквії в іудаїзмі? — підтримала цікаву для неї розмову Христина.
— Звісно, їх багато. У Старому Заповіті, наприклад, є згадка про жезл плодючості пророка Аарона, також зроблений з мигдалевого дерева. А ще ви, мабуть, чули про Ковчег Заповіту, Скрижалі... Є також апокрифічні згадки про корону того ж Давида, меч і перстень царя Соломона. Кожний народ має власні легендарні артефакти. Символами влади імператора Японії досі є справжні сакральні речі, які, втім, ніколи не показують простим смертним. Це бронзове дзеркало, яшмові підвіски та меч. Хоча про меч кажуть, що його сховано у водах якогось священного озера чи річки.