— Добрий вечір, — привітався Аскольд. — Я — Аскольд Четвертинський. З ким розмовляю?
— Павло Карпенко, — миттю прийшла відповідь. — Ти сьогодні просив про терміновий контакт...
— Так. Коли дізнаєшся, про що йдеться, зрозумієш, що незайвою є навіть гранична обережність.
Протягом кількох хвилин Аскольд виклав Павлові усі обставини викрадення Надії, попередив, що за наказом батька той перебуває під таємною охороною, поділився підозрою, що це робота когось із її знайомих, та попросив приїхати до Києва, тимчасово не сповіщаючи батьків.
Павло поставив кілька емоційних запитань, але ще за кілька хвилин Аск зрозумів, що співрозмовник не зовсім довіряє йому. Втім, це не було дивним... Аскольд поквапився надіслати Павлові свій новий мобільний.
Той несподівано перервав розмову, пообіцявши вийти на зв’язок найближчим часом.
Тараторкін у своєму кабінеті у приміщенні Фонду славної єдності не знаходив собі місця від веселої люті. Це ж треба?! Послала першопрестольна помічничків — у метро їх кишенькові злодюжки обчистили! Точніше, одного — майора Тімафєя Брєзґінцева. Але цей Тімафєй старший за віком і званням. Чого вже чекати від молодшого — капітана Алєксандра Дєнісова?
— Скажи мне, Тимофей, ну как в одночасье из разных карманов можно вытащить документы, деньги, ключи, телефон и даже жетоны для проезда в метро? При этом карманы остались застегнутыми! Или киевские карманники — гении в своей профессии, или так не бывает.
— Там была такая огромная толпа, а я в метро давно не ездил, вот и зазевался, наверное, ну, а они незаметно как-то... — мляво виправдовувався цекіст.
— Ладно, ничего страшного не случилось. Телефон у тебя специальный: установить, кто и кому по нему звонил, невозможно. Если он в руки специалиста попадет, то тогда могут быть вопросы, но это маловероятно. Сигнал его маяка пропал где-то в районе Оболони и больше не возобновлялся — следовательно, им не пользуются. Документы тоже не проблема. Денег жаль, разумеется, но из зарплаты не вычтем, не боись. Хорошо, что хоть твой переносной сканер был не при тебе и его не свиснули. Плохо другое: ты не сумел срисовать компанию, с которой общался наш фигурант, не выяснил, что он делал в интернет-кафе. Да и это не смертельно: мы контролируем его телефон, электронную почту, так что скоро будем информированы о большинстве контактов Четвертинского. Но! У нас до сих пор нет вариантов подходов к нему, и вы так ничего и не предложили! — закінчив виховувати цекіста Тараторкін.
— Собственно, зачем он нам нужен? — втрутився Алєксандр. — Место перфорации мы уже установили.
— Он регулярно бывает в первом столетии и точно с кем-то общается там. Нам нужны, как шутит один наш бывший коллега, явки, пароли, адреса в том времени. Необходимо знать, каким образом функционирует этот портал, насколько безопасен переход сквозь него, почему там действует мобильная связь.
У цю мить до кімнати увійшли двоє немолодих чоловіків: один сивий, у светрі та вузьких окулярах, інший бородатий, з довгим сивуватим масним волоссям, худий, у картатому піджачку. Той, хто зайшов перший, заговорив підкреслено інтелігентно:
— Добрый вечер, господа, меня зовут, как вам, вероятно, известно, Глеб Арнаутский, а это мой киевский друг Миша Полянский. Я, с согласия ЦИКа, проинформировал его о кардинальном возрастании наших технологических возможностей относительно работы с пространственно-временным континуумом и, соответственно, новых задачах, стоящих в этой связи перед нами на Украине. Миша, как всегда, очень заинтересован нам помочь и имеет свои идеи. Но прежде позвольте обрисовать, так сказать, общую геостратегическую обстановочку, складывающуюся сегодня на наших границах.
Тараторкін відійшов у куток кімнати, аби приховати незадоволення: цей зарозумілий політтехнолог, якого відлучили від двору після мандаринової революції, знову намагається на їхніх плечах повернути собі бодай частку колишнього впливу. От і зараз напівлегально прибув у цю колишню свою країну, аби бути в епіцентрі грандіозних, хоча й таємних подій. А керівник ЦІК Фе, полковник Ґаврілов, ще й наказав удавати, ніби вони прислухаються до нього як до визнаного фахівця у справах України. Арнаутський тим часом вів далі: