Цекісти помітно нудьгували, слухаючи Арнаутського і Полянського. Але обидва політтехнологи, не помічаючи їхнього настрою, самозахоплено продовжували сеанс самозадоволення.
— Охренеть, какой бред он несет! — прошепотів Алєксандр до Тімафєя, а вголос запитав: — Каким же образом мы эти исторические предпосылочки создадим и внедрим?
— Старший лейтенант Денисов, вместо того, чтобы задавать вопросы относительно вещей, тебя не касающихся, лучше бы изложил предложения по вербовке этого Аскольда Четвертинского. — Тараторкін повернув собі ініціативу в розмові. — Зря, что ли, диплом психотехнолога получил?
— Давайте я сейчас ему перезвоню и под видом интервью договорюсь о встрече на завтра, предварительно прощупав его, — запропонував Алєксандр.
— Действуй, — дозволив Тараторкін.
Алєксандр одразу набрав Аскольдів номер і, пославшись на розмову з Христиною, почав умовляти його дати інтерв’ю про знахідку в Печерах відомому закордонному таблоїдові. Хлопець спочатку відмовлявся, та коли почув про п’ятсот баксів гонорару, погодився.
— Вот видите, денежка — она убеждает даже самых несговорчивых, — посміхнувся психотехнолог до своїх колег.
— Алєксандр, позвольтє мнє прінять участіє в вашей бєсєдє с етім юношей, — попросив Михайло Полянський. — Я смогу дать вам нєсколько дєльних совеєтов по общєнію с соврємєнной кієвской молодєжью. Кромє того, мєня етот тіпаж інтєрєсуєт чісто соціологічєскі.
— Нет. Такие разговоры ведутся только с глазу на глаз, — з легкою відразою відповів молодий цекіст, але, поглянувши на Тараторкіна, який, зітхнувши, кивнув головою, додав: — Ладно, можете появиться в кафе часа через полтора после начала моей беседы с парнем, как бы случайно, тогда я вас попробую познакомить с ним.
Диво сталося у нас: жив в палаш свинопас
Бенціон Пінський почувався роздратованим і навіть трохи розгубленим: приворот і ментальна отрута на цього молодого лоботряса, Аскольда Четвертинського, чомусь діяли із затримкою, якщо діяли взагалі! Сьогодні він зателефонував хлопцеві і спробував під приводом доброзичливих рекомендацій керувати ним, але марно. Приязні стосунки з пацаном також не налагоджувалися. Бенціон, згадавши свої захоплення в молоді роки окультизмом, зробив спробу почаклувати над знімком студента, аби посилити дію чарів ворожки, але, окрім сильного головного болю, ніякого іншого ефекту це не дало. А ще з резидентури повідомили, що за студентом веде стеження спецслужба країни, яка мріє повернути собі статус імперії-наддержави. Обережний Бенціон зовсім не планував опинитися в епіцентрі конфлікту двох потужних розвідок. Врешті, він не професійний розвідник, а науковець — ну навіщо йому цей клопіт? Але ж ставка у цій грі надвисока: скіпетр Давида. Якщо цей артефакт має бодай половину тих властивостей, які йому приписують, він, мінський хлопчик Бєнчик Пінський, стане одним з наймогутніших людей на планеті. Ні, цієї справи він не залишить. Слід будь-що першим з-поміж тих, хто знає про реальні можливості скіпетра, взяти його в руки. Звісно, він виконає умови контракту з його вербувальниками: держава матиме свої дев’яносто вісім відсотків. От лише хто після отримання артефакту уособлюватиме собою державу і націю? Відкладемо це питання, бо голова наморочиться від захоплюючих перспектив.
Сьогодні п’ятниця, день, коли традиційно відбуваються офіційні дипломатичні заходи. Посольство влаштовує прийом з нагоди візиту високої урядової делегації. Там, окрім дипломатів, буде багато місцевої бюрократії, громадських діячів, бізнесменів, журналістів — дуже корисні тусовки ці дипломатичні прийоми. Час встановлювати контакти з тими, хто вважає себе місцевою елітою. Спробуємо пошукати можливостей примусити цього хлопця до співпраці через їхню ж владу.
Пінський телефоном замовив пристойний автомобіль з водієм і поїхав на вулицю Грушевського. Туди, у колишній гофмаршальський флігель імператорського Марийського палацу, його запрошено з нагоди приїзду міністра його країни.
Публіку, яка відгукнулася на запрошення пані посла, вишуканою не виглядала: переважно черевані й дорого, але з несмаком вдягнені пані вишикувалися в чергу, аби сказати кілька формальних вітальних слів міністрові та послові. Вони зустрічали гостей при вході до зали, де стояли столи зі стандартними наїдками, білим та червоним вином. У кутку струнний квартет грав вишукані класичні мелодії.