— Он хотя бы подписку о сотрудничестве с нами дал? — спитав Алєксандр, коли за політологом зачинилися двері.
— Представляешь, нет! Этот Миша работает из идейных соображений — за бабло. Александр, связывайтесь с вашим знакомым попом, нужно еще раз исследовать пещеру и определить, где находится портал. Пусть организует вам повторную экскурсию.
— Сделаем.
У стародавній садибі на Липках майор Служби Микола Трохимчук доповідав полковникові Петру Вовку:
— Уже протягом першого місяця після надання судової санкції на прослуховування завгоспа Балабухи було отримано позитивний результат. Виявлено липові тендери на закупівлю обладнання, завищені кошториси на проведення ремонтних робіт. Щонайменше два епізоди можуть мати судову перспективу, якщо правильно виконати процесуальні дії, але це клопіт міліцейського підрозділу з питань економічної злочинності. Є дещо серйозніше, і це в компетенції Служби: незаконне поселення іноземців під виглядом студентів у гуртожитки і сприяння в порушенні ними режиму перебування та реєстрації в країні, а найголовніше — організація майже примусового виїзду наших дівчат у супроводі цих людей до борделів країн південної Європи та Близького Сходу. Доказова база за деякими фактами повноцінна. Цього разу йому складно буде уникнути суду.
— Ми-то свою роботу зробимо, але коли передамо матеріали до прокуратури, то можуть виникнути несподіванки, як це вже одного разу було. Про суд годі й говорити, майоре, знову якийсь Полянський втрутиться, і вся робота коту під хвіст, — зауважив полковник.
— Є надія, що цього разу Полянський йому не допоможе, тепер на Банковій інші фаворити, — оптимістично зазначив молодий майор.
— Хм! Послужіть із моє, тоді й будете сподіватися, — притлумив його оптимізм досвідчений полковник.
— Пане полковнику, до речі, про Полянського. Він теж засвітився у цих свіжих матеріалах. Прийшов до Балабухи й просив натиснути на одного студента, Аскольда Четвертинського, аби той погодився на співпрацю зі співробітниками закордонного Фонду славної єдності, — повідомив майор.
— Фонд — це ще та конторка, суцільний головний біль для моніторингового відділу. А що їм до того студента?
— Не з’ясовано. Та цікаво от що: за день до Полянського у завгоспа за протекцією іншого відомого політпройдисвіта, себто політолога Вадима Бобрина, був такий собі Бенціон Пінський — меценат і вчений із Близького Сходу. Він також наполегливо цікавився можливостями адміністративного впливу на матір того ж хлопця (вона викладачка Університету), щоб примусити її переконати сина співпрацювати з ним. Пінський перебуває в полі зору відділу запобігання контрабанді культурних цінностей.
— Дві потужні розвідки на одного київського студента одразу — не забагато? — поставив риторичне запитання полковник. — Щойно з’являться вільні люди, до цього Четвертинського придивимося пильніше. Спробуйте з’ясувати, чи знають обидва шпигунські кубла про інтерес одне одного до цього хлопця.
— Балабуха розповів Полянському, що Пінський дуже цікавився Четвертинським, тендер, мабуть, влаштовує, — повідомив майор.
— Це погано для хлопця, бо якщо вони дізнаються, що конкурують за нього, то можуть перейти до жорсткіших дій. А Пінський в курсі про інтерес наймачів Полянського?
— Невідомо, — знизав плечима майор.
— Тримайте всіх цих типів у полі зору, наскільки вистачить ресурсів. Завгоспа теж контролюйте, але наразі не чіпайте, потрібно надійно вивчити і остаточно перекрити канали постачання живого товару за кордон. Сьогодні ви вільні, дякую. На все добре.
Майор Микола Трохимчук ішов зимовим бульваром вулиці Липської до Марийського парку. Йому було про що подумати. З проректором-завгоспом усе більш-менш зрозуміло: звичайний хапуга, тупий і пихатий. Цікаво, чому Полянський і Бобрин не запропонували своїм клієнтам пристойнішого контакту? Втім, для таких дій Балабуха — самий цимес.
А от до Четвертинського доведеться придивитися. Що ж таке може бути йому відоме, що становить інтерес для двох розвідок? Слід зібрати про нього детальнішу інформацію, а потім, не перемудровуючи, просто поговорити напрямки. Майор набрав номер телефону куратора від служби, який закріплений за Університетом, і попросив його знайти офіційні анкетні дані студента третього курсу історичного факультету Аскольда Четвертинського, а також з’ясувати, з ким із викладачів можна поговорити про нього.