— Я гражданін Фєдєрациі, і ви отвєтітє за моє похіщеніє, как за акт мєждународнава тєррорізма! — Алєксандр навіщось із пафосом виголошує цю дурнувату маячню.
— От лишенько з тобою. Та навіть римські юристи не скажуть тобі, яка держава тут і зараз здійснює юрисдикцію над цим краєм. Крім того, дві тисячі років — цілком достатній термін давнини для найсуворішого карного кодексу, — всміхається Апостол. — Даруй, але мусимо зберігати певну обережність — тобі зав’яжуть очі.
Не чекаючи цекістової згоди, Ілько зав’язує йому очі своїм поясом. Аскольд створює браму в табір, і венед копняком переправляє туди Алєксандра та йде за ним.
На крутосхилі лишаються Андрій, Аскольд, Ілько та Лахудрик.
— Нам слід сховати вівтар Аратти, бо якщо про нього довідалися такі, як цей Алєксандр, то вони не заспокояться аж доти, поки не заволодіють ним. — Апостол заклопотано походжає біля печери. — Вівтар дуже важкий. Його надзвичайно складно буде кудись перенести.
— А його немає потреби переносити кудись далеко, — зауважує Аскольд. — Достатньо зсунути лише на крок крізь браму — і він зникне з двадцять першого століття.
— От що означає навчатися у Київському університеті — одразу видно, що туди дурнів не беруть! — жартома хвалить хлопця Апостол.
— Ще і як беруть! — заперечує студент.
— Тобі ліпше знати, — легко погоджується Андрій. — До роботи!
Троє чоловіків знов опиняються у печері Куба. Брама, що її цього разу створює Лахудрик, постає десь за метр від чорного каменя вівтаря Аратти. Всі їхні спроби бодай на міліметр зсунути його з місця марні. Підкопати основу вівтаря також не вдається: земля там твердіша за камінь. Добре намучившись і втомившись, чоловіки сідають на землю в печері. Раптом Аскольдові спадає думка:
— Лахудрику! — гукає він. — Не кваплячись, разом із Книгою, не знімаючи лапки з палітурки, рухайся просто на браму!
У цілковитій тиші вони спостерігають, як брама наближається до вівтаря. її нижній край повільно проходить по верхній грані Куба і врешті повністю його поглинає. Аскольд визирає крізь марево і бачить, що тепер домовик із Книгою стоїть просто перед Кубом.
— А зараз давайте і ми повернемося до першого сторіччя, — пропонує хлопець Апостолу та Ількові.
Вони проходять крізь браму, після чого домовик згортає її. Куб лишається у першому сторіччі!
Зраділий Аскольд заходився перевіряти, чи зберіг вівтар Аратти свої властивості після пересування в часі. Поклав долоню на його верхню грань — утворилася синьо-сіра брама. Він, зазирнувши у неї та підсвітивши собі мобільником, переконався, що вона, як і раніше, веде до темного підземелля з наглухо зачиненою мармуровою скринею, схожою на мініатюрний саркофаг. Сіро-зелена ж брама, створювана Книгою, як і раніше, вела у тепер вже колишню печеру Куба.
— Отже, долю світів, які поєднує вівтар Аратти, закорінено в першому сторіччі, — промовив Андрій. — Можливо, це й на краще: раптом щось зміниться в історії краю цього, а то й світу в ліпший бік? Тут вівтарю Аратти наразі нічого не загрожуватиме. Маскуймо вхід до нової печери Куба і рушаймо до табору.
Андрій взяв жезл Аратти, з його навершя вдарив прозорий промінь, і щілина — вхід до нової печери Куба — затяглася.
— Добродію Апостоле! — звернувся до Андрія Аскольд. — Я розумію, що вам, у ваших щоденних клопотах не до моїх проблем у далекому двадцять першому сторіччі, та Ілько казав, що ви маєте певні думки, як допомогти знайти мою дівчину — Надійку. — Аскольд незчувся, як назвав її своєю дівчиною.
— Даремно ти думаєш, хлопче, що мені байдуже твоє лихо, — мовив Андрій. — Я довго думав. Ми спробуємо встановити, де Надія, за допомогою кревного родича — її брата. Чув коли-небудь вислів «голос крові»? Вона справді має голос. Чим вона рідніша, тим голос її гучніший.
— Невже ви говорите про стародавнє ворожіння на крові? Але ж Його Святе Вчення оголошує гріховним усяке ворожіння і магію, — засумнівався Аскольд.
— Гріх — це потурати злу та залишати ближнього свого в біді, не допомігши йому всіма можливими способами. І взагалі, це ніяке не ворожіння, здатність відчувати одне одного на відстані поміж близькими людьми, як казатимуть у ваш час, — науковий факт. Ілько піде з тобою. Я дечого навчив його задля цієї нелегкої справи. Починати вам слід якнайшвидше, тому, Аскольде, рушайте разом з Ільком до твого часу. І жезл Аратти беріть, буде у пригоді.