Аскольдові з Лахудриком на цей сеанс вхід було заборонено. Вони повернулися до квартири. Там на Аска чекала чимось стурбована мама.
— У мене була сьогодні розмова з завідувачем нашої кафедри, — сказала вона синові. — До нього звернувся проректор-завгосп із дуже наполегливим проханням: вплинути на тебе, щоб ти погодився на співпрацю з якимось близькосхідним вченим — Пінським. Проректор натякнув, що коли у цьому проханні йому відмовлять, то у нашої кафедри, ніби самі собою, виникнуть проблеми з приміщенням. Може трапитися нагальна потреба, наприклад, влаштувати позаплановий ремонт, і всім викладачам доведеться півроку лишатися без робочих місць або їздити кудись у передмістя, а багато хто з них навіть інтернету вдома не має. Чим ти так зацікавив цього чоловіка?
— Його цікавлять наші розкопки у Лаврі. Але, мамо, не хвилюйся. Обіцяю, що більше тебе і твоїх колег не турбуватимуть через мене.
— Гаразд, ти не переймайся дуже через це. Завтра неділя, ми з подружкою плануємо податися по крамницях, тебе не будитиму. Добраніч.
— Добраніч, мамо.
Опинившись у своїй кімнаті, розлючений Аск мовив до Лахудрика:
— Цього вже я тому довбойо...
— Не матюкайся, в тебе це все одно неприродно виходить, — перервав його Лахудрик.
—...покидьку Пінському не подарую! — виправився Аскольд. — Він вважає, що тут можна поводитися так нахабно, чіплятися до людей у який заманеться спосіб?!
— З його дій видно, що ти дуже потрібний йому навіщось. Я ж тебе попереджав, що слід було одразу приділити йому увагу, тоді б знали, у чому насправді його інтерес. А ти ж двічі його відшив! — дорікнув домовик.
— Усе одно, діставати маму — це вже межа непорядності. Приб’ю гниду!
— Таки з ним слід щось робити, бо коли зрозуміє, що насправді не здатен бодай трохи тебе примусити до співпраці, то, гляди, ще спробує якось вплинути на тебе фізично, — непокоївся домовик.
— Він уже намагається створити мені проблеми в сім’ї. Доведеться зайнятися ним упритул...
— Ти дуже стомився, тобі слід бодай трохи відпочити.
— Справді, очі злипаються. Сподіваюся, у хлопців щось та вийде. Коли Ілько йтиме з горища, тихенько відчини йому двері квартири. Нехай лягає спати біля мене на дивані або йде у табір. Павло ж сказав, що поїде на квартиру до Борисової бабусі. Добраніч.
Лахудрик, невидимий, спав у своєму улюбленому куткові Аскольдової кімнати: домовикам теж інколи треба поспати. Несподівано він відчув якесь непевне занепокоєння. Домовик облетів усю квартиру. Зазирнув на балкон. Усе було тихо. Аскольд і його мама спали у своїх кімнатах. У вікно кухні світив холодним світлом вуличний ліхтар. Але відповідального бакалавра не полишав неспокій. Врешті, він крізь вхідні двері визирнув на сходовий майданчик. Просто біля дверей їхньої квартири, що на третьому поверсі, на сходах сиділи двоє трохи нетверезих чоловіків. Один з них, гладкий, в окулярах, тримав на колінах якийсь прилад, схожий на переносний комп’ютер. Лахудрик одразу впізнав цього молодика: саме він стежив за Аскольдом, намагаючись наздогнати хлопця у метро на станції «Площа Льва Толстого». Саме його кишені вичистив домовик, аби він не зміг пройти за турнікет. Чоловіки пошепки розмовляли між собою.
— Так, портал точно где-то здесь, — казав товстун, вдивляючись в екран. — В одной из этих двух квартир. Если бы у нас были их планы, то можно было бы установить точно. Надо узнать, кто здесь живет.
— Это просто, — відповів інший. — У меня есть электронная база данных адресной службы Киева. Там по адресу легко установить фамилии проживающих. Сейчас посмотрим. — Він дістав з кишені куртки портативний електронний записник і ввів номери будинку та потрібних їм квартир. Озвався вже за хвилину: — Хм! Анастасия Четвертинская и Аскольд Четвертинский. Тимофей, и почему меня это совершенно не удивляет? Нет, ну ты мне скажи, где такие нахальные нахалы берутся: установить пространственно-временной портал в собственной квартире?! — Тараторкін кивнув на двері Четвертинських.
— Нам необходимо туда проникнуть. Это единственный способ выручить Александра, — сказав Тімафєй.
— Следует хорошо подготовиться. Мы не знаем, кто на самом деле стоит за этим студентом и какими возможностями они обладают. Сейчас единственное, что мы можем сделать, — это снять слепки замков. Хорошо, что у меня сохранилась привычка всегда носить с собой все необходимое для этого.
Чоловік дістав невеликий футляр, вийняв звідти прозорий пакунок із пластичною масою і почав розминати її у пальцях.
Терпець домовику-бакалавру Лахудрикові Пенатію урвався! Спочатку під’їздом прокотився потужний холодний протяг. Потім двері Аскольдової квартири засвітилися сліпучим світлом, з якого просто на чекістів мчав табун диких коней. За табуном у синє небо піднімалася хмара рудого пилу. Картина була настільки реалістичною, що чекісти відсахнулися. Згори пролунав гучний замогильний регіт. Молодики кинулися сходами униз. Тімофєй ледве встиг схопити свій сканер, футляр зі шпигунським приладдям лишився на підлозі.