Скільки вони не бігли, сходи не закінчувалися. Врешті, захекавшись, молодики зупинилися. Виявилося, що вони лише на другому поверсі. Спустилися поверхом нижче... і опинились на другому поверсі.
— Так, спокойно, Тимофей! — спробував заспокоїти Тараторкін радше себе, аніж напарника. — Давай попробуєм подняться вверх.
Вони піднялися і опинилися на... четвертому поверсі. Третій просто зник. Багаторазово повторивши свої дії, чекісти врешті переконалися, що ані виходу з під’їзду, ані третього поверху в ньому вони не знайдуть. Сканер упевнено фіксував близькість брами, а мобільні телефони показували наявність мережі зв’язку. Минуло кілька годин. Тараторкін нарешті вирішив телефонувати Арнаутському, аби розповісти, що вони заблукали у під’їзді будинку, ніби в тайзі, — сміху буде! Тімафєй, піддаючись наростаючій паніці, збирався подзвонити у двері першої-ліпшої квартири, коли на сходовому майданчику внизу почулося клацання замка. Не тямлячись від радості, чекісти кинулися вниз. Чоловік, що вже зачинив двері свого помешкання і зробив крок на сходи, побачивши, що до нього стрімко наближаються двоє людей у чорних куртках, з криком «Рятуйте! Вбивають!» дременув донизу. Цекісти і не збагнули, як слідом за ним опинились на вулиці. Там миттєво кинулися врозтіч, як їх учили діяти в подібних ситуаціях.
Чоловік, якого вони мимоволі переслідували, добігши до своєї машини, тремтячими руками намагався дістати з кишені брелок дистанційного замка свого джипа. Нарешті той випав на засніжений тротуар.
— Ну где же вы пропали? — занепокоєно спитав Глєб Арнаутський, варто було стомленим нічними пригодами чекістам переступити поріг квартири на Михайлівській. — Я всю ночь вынужден был просидеть здесь. Даже позвонить не рискнул: вдруг вас местные менты загребли. Рассказывайте, где вас черти носили!
— А че рассказывать? Черти, скорее всего, нас и носили, точнее водили, — огризнувся Тараторкін.
Він розповів Арнаутському про їхні нічні поневіряння у під’їзді, де живе Аскольд.
— Ну, черти не черти, а факт системного противостояния нашей миссии налицо. Нам до сих пор неясно, чьих это рук дело — местных спецслужб или каких-то частных организаций, — міркував Арнаутський. — Но мы не можем отступить от наших целей. Особенно сейчас, когда появился реальный шанс получить работающий механизм управляемого изменения истории.
— Скажите, господин Арнаутский, — звернувся до політтехнолога Тараторкін, — а эта ваша коррекция истории безопасна для нас? Ведь малейшее нарушение событийного ряда в прошлом может привести к лавине неконтролируемых изменений в настоящем. Так, чего доброго, можно создать условия, при которых, например, мы с вами вообще на свет не появимся.
— Понимаю, о чем вы, но, во-первых, само по себе проникновение в прошлое еще не ведет к его изменению; во-вторых, невозможно отменить, например, чье-либо рождение, коль скоро оно уже состоялось, как и смерть, к сожалению. Далее: сегодня существует техническая возможность просчитать на мощных компьютерах триллионы взаимодействий между различными субъектами таким образом, чтобы все живущие на планете индивиды благополучно появились на свет. Ну, или те, кто может быть наиболее полезен для решения наших задач, — доброзичливо пояснив Арнаутський.
— Вам не кажется, что если мы получим реальную возможность менять историю, то идея возрождения империи превратится в совершенно маргинальную, малозначимую цель — ведь тогда появятся совершенно новые головокружительные возможности?! — поставив провокативне запитання професійний цекіст.
— Не скажите, батенька. Такое мощное оружие, как управление историей, может использоваться исключительно сильным государством, а самая мощная форма государства — это именно империя, так-то-с.
— Но они же, империи, всегда в конечном итоге разваливаются, — долучився до розмови Тімафєй Брєзґінцев, скориставшись несподівано добрим гумором Арнаутського.
— Все организмы переживают периоды рождения, расцвета и смерти, но, получив такое оружие, мы всегда сможем обрести и лекарство от старения и смерти сверхдержавы. И, кстати говоря, не все империи погибали. Вот, например, Китай. Этому государству пять тысяч лет: менялись династии и экономические уклады, а Поднебесная оставалась культурно связанным, единым во времени государством, всегда лишь расширяя свои пределы.