Мей гірко посміхнулася, подумавши, що колись уявляла, що кохає його. Тепер, коли вона знала, що таке кохання, вона дуже ясно зрозуміла, що не кохання спонукало її вийти за нього заміж. Це сталося так природно, що вона не могла звинувачувати себе. Її батько був убитий під час останньої війни, і її матір залишилася з трохи більше чим пенсія, щоб утримувати її. Вона була шкільною подругою пані Хендерсон, і коли мати Мей овдовіла, Хендерсони запропонували їй один з котеджів в селі. Це було всього за милю від Грейвні Холта, і дві сім'ї постійно бачилися. З самого раннього віку Мей знала, що її мати і мати Роджера хотіли, щоб вона вийшла за нього заміж. Вони обидві надавали великого значення родині, а батьки Мей, хоча і були бідні, мали, як відомо, хороші родинні зв'язки у вищому світі; і пані Хендерсон була занадто безкорислива, щоб турбуватися про те, що її сподівана невістка була без гроша в кишені. Роджер виріс у високого симпатичного парубка, і коли він приїздив додому на канікули, спочатку зі школи, а потім з Сендхерста, вона перейнялася до нього дівочим ентузіазмом. Вони були як брат і сестра разом. Як не дивно, тоді між ними встановилася більша близькість, ніж коли-небудь після того, як вони одружилися. Вона обожнювала його так само, як обожнювала його мати, але тепер вона знала, що в її почуттях до нього не було кохання. Це було захоплення школярки хлопчиком, молодою людиною, на п'ять років старшого за неї.
Пані Хендерсон завжди полюбляла її, і їй було приємно, що дівчинка захоплюється сином, яким вона так пишалася. Вона поводилася з нею так, ніби розуміла, що вона майбутня господиня будинку. Вона доклала всіх зусиль, щоб вселити Мей своє власне почуття до цього благородного величного будинку. Вона змусила її полюбити його красу. Вона навчила її цінувати цінні предмети меблів і розповіла їй історії предків, чиї портрети висіли на стінах. Вона наповнила її власним жахом, коли економічні труднощі змусили генерала продати Філіппіно Ліппі і Гойю. Не можна було очікувати, що молода дівчина не буде засліплена злегка збляклою пишністю, яка оточувала її, коли вона піднялася у великий будинок зі скромного котеджу у селі. Він здавався їй справжнім домом, і вона не могла втриматися від того, щоб не планувати, що буде робити, коли стане його господинею. Не могла вона залишатися байдужою і до загального почуття в графстві, що вже давно вирішено, що вона вийде заміж за Роджера. По сусідству були матері з дочками, які схилялися до думки, що Роджер міг би вчинити краще, ніж одружитися на злиденній дівчині загиблого морського офіцера, але оскільки здавалося, що з цим нічого не поробиш, вони вирішили поглянути на ситуацію романтично. Іноді Мей задавалася питанням, що про це думає Роджер. Він був легким і дружнім, він змушував її прислужувати йому, коли був хлопчиком, він грав з нею в теніс і гольф, коли вона стала старшою, він танцював з нею, він грайливо дражнив її, але він ніколи не подавав жодних ознак того, що він знав про плани своєї матері і її на їхнє майбутнє.
Потім померла її мати. Це було для неї жахливим горем, і вона не знала, як би перенесла його, якби пані Хендерсон не була так чудово добра до неї. У Мей тепер не було нічого, крім пенсії дочки офіцера, їй було дев'ятнадцять, і вона хотіла сама заробляти собі на життя. У неї була хороша фігура, і перше, що прийшло їй в голову, було те, що вона може стати манекенницею. Але пані Хендерсон і чути про це не хотіла.