Пані Хендерсон почала розливати чай.
- Як ви зіграли, Томмі?- з посмішкою запитала вона неохайного, скуйовдженого маленького хлопчика, який був її молодшим сином, коли він сів за чайний стіл.
- Наче ногою, - відповів він своїм високим голосом. - Ми тільки що розбили їх.
- Якби ви були у своїй грі, ми б, напевно, мали шанс на успіх, я вважаю - сказав Дік Марі, вишкіривши зуби.
- Не розказуйте казки.
Він простягнув тонку руку і взяв великий шматок торту.
- Спочатку хліб з маслом, дорогий, - сказала його мати.
- Що за життя!- пропищав він. - Я думав, що на канікулах у мене повинно бути невеличке щастя.
Він уважно оглянув тарілку і вибрав самий маленький шматочок, який зміг знайти.
- У вас огидне життя, старина, чи не так? - посміхнувся генерал.
Пані Хендерсон кинула на сина погляд, повний ніжного задоволення. Він був по роках молодшим з її дітей, і вона кохала його до нестями. Було в його худих ногах і руках, в цьому тонкому тілі і в цьому гладкому забавному личку щось таке, що стискало її серце. Вона відчувала, що повинна бути постійно насторожі, щоб не зіпсувати його. Але він так швидко ріс, здавався таким тендітним і ніколи не сидів на місці, з ранку до вечора зайнятий то одним, то іншим, що іноді їй ставало страшно; вона не знала, що буде робити, якщо з ним що-небудь трапиться.
Коли Дік Маррі прийшов на терасу разом з іншими, він швидко озирнувся, а потім рушив, як ніби збираючись сісти на вільний стілець поруч з Мей; але вона кинула на нього погляд, і, можливо, в ньому було якесь послання, тому що він передумав і сів поруч з пані Хендерсон. Джейн, пихкаючи цигаркою, помітила це. Вона задумливо подивилася на нього. Хлопець вельми приємною зовнішності. Він був молодий, на чотири або п'ять років молодший за неї, але його волосся, густе і хвилясте, було передчасно посивілим; і це, з його засмаглою, без зморшок шкірою, було особливо привабливим; від цього його прекрасні блакитні очі здавалися ще блакитнішими, ніж були насправді, а вії темнішими. Риси його обличчя були не особливо гарні, швидше грубуваті, але коли він посміхався, то показував ряд дуже білих, правильних зубів. Він був досить міцної статури, з широкими плечима і не вище середнього зросту. У його блакитних очах був чарівний вогник, а на обличчі - вираз величезної добродушності. Він всім подобався; у ньому було так багато життєвої сили, що вам було приємно бути з ним; і якщо в ньому було щось агресивно-тваринне, це було так здорово, це поєднувалося з такою дружелюбністю і простотою природи, що це не було образливим, а тільки бадьорило.
- Гадаю, чудовий коханець, - розмірковувала Джейн.
З сардонічною посмішкою на накрашених губах вона перевела погляд на чоловіка. Йен Фостер опустив своє величезне тіло на ротанговий стілець, і він заскрипів під його двома сотнями фунтів. Це був величезний червонолиций чоловік з гучним розкотистим голосом, і його огрядність була ганьбою. Він узяв носовичок і витер лоба.
- Я не знаю, чому вам повинно бути жарко, - їдко сказала йому Джейн. - Ви не грали.
- Вони всі бігали так енергійно, що з мене капав піт при одному погляді на них. Це викликало у мене таку спрагу, що, якщо я не вип'ю віскі з содовою, я знепритомнію.
- Ви будете пити чай, Йен, - твердо сказала його дружина. - І якби ви самі побігали трохи більше, ви могли би позбутися цього жахливого жиру.
- Що там Соломон сказав про бурчання жінки?
- Нічого, - парирувала Джейн. - Він сказав, що доброчесна дружина вище рубінів.
- Беручи до уваги, що ви роками явно мені зраджували , я не бачу, як це стосується вас, Джейн.
- Що ви очікували, одружившись на гламурній дівчині?
- Ідіоти, - сказала пані Хендерсон, обкутуючи їх обох своєю ласкавою посмішкою.
Вони звикли чути, як Йен і Джейн говорять обурливі речі один одному; вони сперечалися протягом усього дня, і коли один брав гору над іншим, він сміявся від радості. Ніхто краще за пані Хендерсон не знав, як сильно Джейн кохала цього огрядного, грубого, балакучого чоловіка і наскільки він був відданий простому, незграбному створінню, яке за допомогою якоїсь дивної примхи природи була її дочкою. Хоча він постійно приходив у розлюченість з нею, коли він ображав її лайкою неймовірного шаленства, він повністю залежав від неї і без неї був розгублений. Для нього вона була найвеличнішою жінкою у світі, найвеселішою, найрозумнішою і найвідданішою. Вони обоє були коміками, і їхній шлюб був ідеальним.