Начальник і Гайдук перезирнулися. Фатхуліна не було, і Гайдук, знову ввімкнувши зображення залу митного догляду, побачив його. Фатхулін ходив серед трупів, розшукуючи когось.
«Війна почалася», — подумав Гайдук, подивившись на годинник. Була за десять хвилин друга година ночі. Стало ясно, що перша частина плану Гайдука провалилася: українські зенітно-ракетні комплекси, що обороняли підходи до аеропорту, не здійснили жодного пуску ракет по ворожих літаках, вільно пропускаючи їх в серце України. Командування військ протиповітряної оборони стало на бік зрадників.
Коли до посадки першого літака залишилось три хвилини, начальник зміни дав наказ вимкнути світло на літному полі й у приміщеннях аеропорту, вирубити радіозв'язок і роботу навігаційної апаратури автоматичної посадки літаків.
Всі, хто був у вежі, почули гортанні крики пілотів, що перемовлялися між собою, і тривожний вигук командира десантної операції:
— Вежа, що сталося? Як мене чуєте?
З висоти командної вежі було добре видно, як у темряві, там, де мала бути смуга № 2, з'явилися уривчасті спалахи, які невдовзі переросли в кілька вогняних смуг, що неслися зі швидкістю 300 кілометрів на годину, а потім пролунав великий вибух, від якого здригнулася контрольна вежа, немовби колос під час пожежі, скляні поверхні спалахнули золотом, потім загорілися червоно, наче від променів сонця, що встає над Борисполем, потім почорніли, і все обійняла непроникна темрява, поки не пролунав другий вибух — уже над автострадою і естакадою монорейкової залізниці, що вела з Борисполя до Києва.
У Києві подумали, що над Борисполем вибухнула ядерна бомба.
89.
Провалилась не тільки перша частина плану Гайдука, а й друга: незважаючи на втрату двох військово-транспортних літаків (на території аеропорту і навколо нього валялися понівечені темно-сірого кольору фрагменти фюзеляжів і крил з чорними зірками, відірвані двигуни, обгорілі тіла десантників, боєприпаси) операція «Тамерлан» розвивалася успішно.
Загибель у першому літаку генерал-лейтенанта Єрмолая Касемі, призначеного Мохамад-беком командуючим першою фазою десанту і першим комендантом Києва (через кілька днів вулицю гетьмана Махуна перейменували на вулицю Касемі), майже не вплинула на хід операції. Незважаючи на регулярні заклики Фронту Визволення України до військовослужбовців збройних Сил України, що транслювалися за допомогою хакерів по офіційному телеканалу держави, війська Чорної Орди не зустріли серйозного опору.
Проте, був і виняток. Триста учнів військового ліцею імені Івана Богуна, члени організацій ЛУК і УРА, без дозволу командування покинули військовий табір біля Носівки, вирушили на північ і, зайнявши зручну позицію в лісі вздовж шосе Е-101, по якому рухалася до Києва мотобригада Орди імені М. Муравйова, атакували колони з учбових станкових гранатометів ХМ-507 спеціальними 25мм гранатами кумулятивно-бронебійної і запалювальної дії. Богунці підпалили кілька машин спереду і ззаду колони, чим викликали велику паніку серед російських найманців, яким комісари Орди обіцяли легку прогулянку до Хохландії і можливість вивезти пограбоване малоросійське майно додому на танках і вантажівках.
Незважаючи на перший успіх, сили були надто нерівні: богунці мали застарілу учбову стрілецьку зброю часів українсько-румунської війни і обмаль боєприпасів; у шістнадцятилітніх дітей не було бойового досвіду, але вони, зупинивши броньовану колону, не відступили, а по-хлоп'ячому азартно втяглися в затяжний бій. Оговтавшись, муравйовці викликали допомогу — штурмові гелікоптери «Казань-57», які скинули контейнери з напалмом і алюмінієвою пудрою і спалили юних захисників Києва.
У тому бою загинув коханий Олі Гудими, командир сотні УРА Максим Боровик.
Гайдук набагато пізніше дізнався про цей нерівний бій. Ворога не вдалося зупинити біля стін Києва.
Поки Гайдук, Палій, Невінчаний організовували зачистку території аеропорту від бойовиків, виведення з ладу навігаційної апаратури та допомагали Фатхуліну і його людям, диспетчерам та іншим добровільним помічникам втекти, користуючись безладом, атакуюча група з дев'яти бойових «черепах» Орди здійснила посадку в Києві: дві «черепахи» — на Батиєвій горі, дві — в Печерській Лаврі, три — на футбольному полі стадіону «Динамо», в результаті чого були блискавично захоплені урядові будинки. Одна «черепаха» сіла на Михайлівській площі, біля «чорного дирижабля» ГЕПРУ, і одна — на площі Перемоги, щоб перекрити рух на захід і підготуватися до атаки на комплекс будинків посольства Конфедерації.