— Я поговорю з Марією, заспокою. Боюся, що ці твої засранці вже могли нашепотіти їй про нещастя.
Гетьман погодився. На моніторі ДерВару, що стояв на його столі, був відсутній Оперативний Наказ №1377/2554 ОТ від 22.04.2077 за підписом Ю.Мережка щодо арешту Гайдука І.П. в разі перетину ним державного кордону України. Мабуть, вирішили не доповідати про це Гетьману, щоб не відволікати його від набагато важливіших державних справ.
21.
Гайдук і Божена провели в Руді-Шльонській два дні, відсипаючись від кошмарів подорожі до Європи. Гайдук думав було скористатися з геджету, локалізацію якого не можна було встановити, і подзвонити до свого колеги, військового аташе в Польщі полковника Сергія Ігнатенка, але щось зупинило його. Тим більше, ще Марек Гороль виявився тим, що зветься chlopek-roztropek — дуже кмітливим і енергійним. Другого дня увечері він приніс Гайдуку і Божені дві торби з вбранням, фарбу для волосся — Гайдук вирішив стати блондином, — фальшивий польський паспорт на ім'я Єжи Сокольського, посвідчення експедитора водія фірми FRIEDMAN і, окремо, в спеціальному кейсі, короткоствольний автомат НКМР 5/11 — тільки з китайськими патронами, акуратно запакованими утрьох магазинах, улюблений Гайдуком штурмовий пістолет «Беретта» М9А11, правда, не з самонавідними, а звичайними кулями, три поліцейські гранати нейропаралізуючої дії й дві протипіхотні гранати посиленої убійної потужності, а також кинджал морських піхотинців Конфедерації з широким, гострим, як бритва, лезом, руків'я якого містило в собі п'ять розривних куль.
— Ого! — свиснув Гайдук, радісно перебираючи зброю, новісіньку, наче зі складу. — Ну ти даєш, Марку!
— Це зовсім дешево, — Марек був задоволений, — за собівартістю. І все надійне, не так, як у румунських спекулянтів. Продають підробку, кинджалом не можна порізати ліверну ковбасу, автомати перегріваються після п'яти пострілів, і їх заклинює...
— Ти давно такий спец?
— Доводиться... Всяке буває, — зітхнув Марек.
Але головним подарунком був не одяг, документи чи зброя, а повідомлення Марка, що завтра на світанку колона вантажівок фірми "FRIEDMAN", збита в конвой з понад двадцяти фур і двох автобусів, вирушає до України, щоб продовжити шлях до Чингіз-Сараю — столиці Чорної Орди, розташованої на річці Урал на місці колишнього Оренбурга.
Почувши новину, Божена зраділа. Гайдук ледве впізнав її після того, як вона скинула брудний сірий балахон. Перед ним постала висока — ледь не вища за Гайдука — струнка дівчина, якій пасували блакитні джинси і темно-синя футболка з написом FRIEDMAN. Божена, як могла, загримувала своє обличчя, щоб сховати синці, скинула пов'язку з носа й заходилась готувати вечерю. Виявилося, що вона вміє добре куховарити. У холодильнику, забитому продуктами, залишеними Гєнєю, знайшлися речі, смачніші за німецьку ковбасу: яловичина для біфштексів, картопля-фрі —тільки підсмажити треба, — і свіжі помідори, цибуля, огірки, перець для салату і шоколадне морозиво в морозильнику.
Божена знайшла також упаковку з апетитним написом "Ukrainian salo" і вже хотіла нарізати тонкими пелюстками, як вчила її мати, але побачила напис: "Made in China" — і передумала.
Пили не смердючу горілку і безалкогольне пиво, а справжнє каліфорнійське червоне вино "Merlot", терпкий присмак якого викликав у Гайдука тугу за втраченим американським раєм, за ніжною Ліндою з її пристрасними любощами, за Бюро і за Віктором Безпалим: все було зруйновано вмить — і назавжди. Назавжди. Погане слово.