– Тобто зовсім немає алкоголіків?
– Так, таким людям просто заборонили продавати алкоголь, і вони продали свої напівзруйновані будинки селищу і з’їхали.
– Планується повна відмова від алкоголю?
– Яким методом?
– Ну наприклад заборонити його...
– Ні. Як показала історія, це нічим хорошим не закінчиться, люди почнуть гнати самогонку, потім самі ж будуть отруюватись нею.
20. Я не расист, але ніякої толерантності
– Багато людської крови пролив за цю шпильку? – спитав старий пацифіст молодого мілітариста.
– Тату, – вже спокійно відповів Дмитро, наповнюючи келишки коньяком, – людей не вбивав, ворогів – знищував.
– А хто твої вороги, хлопче?
– Вороги України, тату.
– А ціна, синку, ціна тобі не сниться ночами?
– Наші страждання, тату, віками не снились нікому – ні полякам, ні москалям, ні цивілізованим англо-французам. Настав наш час!
Василь Кожелянко
– Ви расист?
– Мені все одно на інших, я лише захищаю українців. Я проти тих, хто приїздить в Україну і починає диктувати тут свою культуру чи мову. Якщо вже надумали приїхати сюди – будьте ласкаві, поважайте та вивчайте нашу мову та традиції, асимілюйте одним словом.
– Як Ви відноситесь до схрещення різних рас?
– Різко негативно і взагалі не розумію, як можливо пов’язати своє життя, знаючи що твої діти будуть “іншими”?
– Що значить “іншими”?
– Не схожими на українців, на тебе, на твоїх батьків. Щоб було ясно, давайте на прикладі це розберемо. Якби Вам дуже подобалась, скажімо, чорношкіра жінка, Ви б змогли з нею одружитись, жити? Народити разом діток?
– Навряд, мені подобаються слов’янки.
– Добре, а от, якби, наприклад, ваша донечка привела додому чорношкірого юнака з якогось там Чаду і сказала, що кохає його і буде з ним жити, Ви б схвалили це?
– Ну... – задумався Олександр – Думаю, прибив би за це.
– От от, і це не расизм. Толеранством прикриваються боягузи. Відноситись до інших рас потрібно добре, але схрещувати українців з іншими не можна. Інша справа росіяни з білорусами – вони слов’яни, як і ми... вони наші брати.
– Ясно, тут я з вами погоджуюсь.
21. Організація робочого процесу
– Перейдемо до організаційних питань. Чим робочий процес в Свободі відрізняється від загального в країні?
– В Свободі, як і по всій Україні діє новий Закон України "Про охорону праці". В нас є приватні установи (це і магазини, і тренажерний зал, і фермери...), де люди працюють самі на себе і наймають працівників, тут різниці зовсім немає. Також є установи соціальної компанії, де ми намагаємося створити максимальний комфорт для робітників. Компанія на фермі профінансувала максимальну автоматизацію, закупили нові трактори, комбайни, доїльні апарати... В школі автоматизація полягає в провадженні мультимедійного навчання школярів та тестуванню через наш сайт...
– Що це дало працівникам?
– В більшості сфер зменшення робочого часу до шести годин на день, а також збільшення оплачуваної відпустки до місяця та широке використання неоплачуваної відпустки ще до двох місяців.
– Хіба це негативно не вплинуло на установи?
– Що саме? Що частково людям полегшує життя автоматизація?
– Ну якщо людина працює менше, то вона і приносить менше прибутку...
– Нашою ціллю не є заробіток всіх коштів, нашою ціллю є полегшення людям життя. До того ж наші люди достатньо свідомі і розуміють, що якщо є робота – то її, по можливості, треба зробити, так як цим можна допомогти розвитку як установи, на якій вона працює, так і Свободи і України загалом. Вісім годин себе виправдовували в минулому, зараз же технології повинні полегшувати життя людям не лише вдома, а і на роботі. До того ж, декілька разів на тиждень люди вкладають декілька годин, які з’явилися в наслідок скорочення робочого часу на допомогу селищу. Це і толоки, і насадження дерев, і допомога на жнивах людям, які працюють на фермі, це і побудова нових будівель, і переклад літератури і багато іншого. Кожний допомагає, чим може.
– Навіщо так багато відпустки надається?
– А чому б ні? Візьмемо наприклад лікаря Свободи, він заробляєте непогано, може собі дозволити кудись з’їздити з сім’єю. Він може взяти одну відпустку на три тижні і ще декілька разів по тижню. Просто наразі більшість українців всю молодість працює, а на старість, коли йде на пенсію, відпочиває, хоча в такому віці вже не до активного відпочинку. Тому позиція компанії проста, чим більше вільного часу в людини на відпочинок, тим щасливішою вона буде і тим краще працюватиме на користь компанії та суспільства.