– Які у Вас головні пріоритети?
– Перш за все це виховання нових поколінь, які не дадуть себе давити. Наші лідери не вічні, і як вам відомо, коли йдуть лідери – руйнується режим. Про це і була моя остання книга “Як виростити Українця”. Найскладніше вже позаду, повалений старий режим разом з старою бандитською владою, лишається тепер розвивати країну.
– Назвіть три найважливіших досягнення на вашу думку та три проблеми, які поки не вдається вирішити:
– З досягнень: по-перше, вдала боротьба з байдужістю серед місцевих. Ще два роки назад йшла жорстока пропаганда проти нас, засоби масової інформації робили з Свободи неясно що, але зараз все змінилось, люди швидко це забули (ну як так??? Що чую – те й вірую?). По-друге, виготовлення здорової та якісної їжі. Крім місцевих ми ще забезпечуємо ряд поселень. По-третє, створення бази літератури, фільмів, курсів, книг та іншого матеріалу українською мовою під відкритою ліцензією.
Богдан встав, підійшов до вікна і подивився десь в далечінь:
– Щодо проблем, то головною залишаються все ж таки люди, вони вперті створіння, важко відучити людей мірятись в будь-чому. Кожен хоче бути чимось кращим за інших, кожен вважає, що він має право лізти в приватне життя інших і нав'язувати їм своє бачення. Хоча і тут є прогрес – зараз люди вихваляються, хто що прочитав чи корисного зробив для суспільства. Раніше ж було, хто скільки випив, тощо... Щодо нав’язування – постійно проводимо роботи щодо цього, закликаючи, що лише варто впливати в тому випадку, якщо це може нанести шкоду суспільству та його устою, але на це підуть роки. Другою проблемою є нездатність старших поколінь змінюватись (викорінити суржик, навчитись аналізувати інформацію, а не вірити всьому що бачиш). Тому похилим людям багато що пробачається, але ми серйозно взялись за наступні покоління. І останньою проблемою є залежність від інших країн, особливо від Євросоюзу, багато в яких питаннях ми від нього залежні, так як в перспективі хочемо приєднатись до Єврозони.
– Яка кінцева ціль компанії? Коли вона досягне своєї мети?
– Кінцевою ціллю є повністю ідентична мова по всіх містах та селах України; всі вивіски, документація, посібники, документи – все українською; одна культура; велика база літератури, музики, українського кіно (в це з часом почнуть вкладатись значні кошти); і найголовніше розвинений патріотизм і активність наших громадян, поки кожний не почне думати головою за майбутнє країни, доти компанії буде чим зайнятись. А так, думаю, найближчі покоління РФ навряд перестануть претендувати на Україну. І поки це буде, компанія існуватиме.
– Спочатку компанія була зареєстрована на одного з Ваших людей, зараз є акціонерним товариством і поділена між усіма засновниками. Плануєте з часом націоналізувати її?
– Це дуже важливе питання. Поки весь її дохід йде на розвиток Держави, в цьому немає потреби. Наші засновники майже всі працюють в компанії і мають підвищений дохід, надіюсь, їх це буде влаштовувати й надалі.
– Тобто вони можуть змінити статут і почати ділити дохід між собою?
– Теоретично так, практично я маю права вето їх рішень, і якщо так станеться, сорок відсотків компанії буде націоналізовано, шістдесят відсотків будуть ділитись між засновниками.
– Чи не думали Ви подати свою кандидатуру в президенти? Чи скажімо створити власну партію?
– Ні. Партія “Свобода” та партія “Нова Гвардія” мене цілком влаштовують, Олег Ярославович є хорошим президентом. До того ж ми хороші друзі. Наше селище показало, що такий устрій може бути життєздатним, навіть в ті часи, коли нас душила колишня влада. Проти одного ще може піти угрупування бандитів, але проти народу – ніяк. Це зрозуміли українці, це зрозуміли білоруси і це, надіюсь, колись зрозуміють росіяни.
– А якби все ж таки пан Тягнибок, ставши президентом, перемкнувся на сторону старої влади?
– Що б це змінило? Він очолює ідеологічне об’єднання, учасники якого його б просто вигнали з “Свободи”. До того ж, ціллю нашої компанії не є знайти ідеального президента, ціллю є дати людям зрозуміти, що ніхто не може їх обкрадати, що люди можуть в будь-який момент змінити президента і раду. Якщо людина каже “вони всі бандити... все одно за кого голосувати... не піду ні за кого голосувати...”, то значить вона і не має права ображатись на те, що коїться в країні. Виявився б Олег Ярославович не дієздатним президентом, люди б просто змінили його на іншого. Не можна зав’язуватись на одній людині чи партії, адже з часом будь-хто може зіпсуватись або зазнатись. Переломний момент вже відбувся, після останнього референдуму люди зрозуміли свою силу.