Annotation
Меньшов Олександр
Меньшов Олександр
Частина друга. Г╕ркий поп╕л мр╕й
Зал╕зом та кров'ю . Книга перша
(Цикл "АЛОДИ")
Частина друга . Г╕рк ий поп╕л мр╕й
2012-2013
рр
Меньшов О .В.
1
...Т╕льки-но ми оминули мис Дозорний з неприступною кам'яною фортецею Гор╕шок на самому його к╕нц╕, що стояла на сторож╕ столичного алоду та визв╕рялася вб╕к астрального моря купою гармат, як за ним в╕дразу з'явилась столична гавань. З╕знаюсь - тут же оххх... отетерев╕в! Картина, що в╕дкрилась зв╕дси, вразила мене до глибини души. ╤ справа, нав╕ть, не в розм╕рах заливу.
Поки пливли по моторошному астральному морю, я зв╕сно намагався уявити соб╕ Новоград. Серед дурнуватих думок про небезпеку мандр╕в з алоду на алод, напади велетенських астральних демон╕в на одинок╕ корабл╕ та страху випадково опинитися за бортом, в голов╕ також малювалися ╕нш╕ картинки... про вигляд столиц╕... Здеб╕льшого уявлялися як╕сь гарн╕ дерев'ян╕ хатинки. Навколо них гуляли багато одягнен╕ люди... Ну ╕ в тому же дус╕...
Все це б╕льше ╜рунтувалися на власн╕й уяв╕. Проте д╕йсн╕сть виявилась просто вражаючою. "Отетерев╕в" не зможе передати ус╕х фарб емоц╕й, як╕ мене обуяли.
З ф╕олетового, де╕нде м╕сцями с╕руватого туману проступали контури столичного порту, за яким видн╕лися невеличк╕, проте довол╕ акуратн╕ слоб╕дськ╕ будиночки прихован╕ пом╕ж зелених дерев, а ще дал╕ в╕дкривалися види на височезн╕ мури самого Новограду. А над вс╕м цим височ╕ла здоровезна башта Великого мага.
В мене аж дух запнуло... Та ╕ не т╕льки в мене: купа народу ринула на верхню палубу, щоб помилуватися кра╓видом.
Наш╕ корабл╕ несп╕шно повернули в залив, який був щ╕льно набитий судами вс╕ляких мастей: в╕д торгових до в╕йськових, в╕д маленьких шхун до галеон╕в першого рангу.
Тут ╕ там снували невелик╕ купецьк╕ корабл╕... Шастали вертк╕ г╕берл╕нгськ╕ шняки... На прикол╕ стояли шикарн╕ ельф╕йськ╕ яхти... Неподалеку несли вахту к╕лька в╕йськових сторожових бриг╕в. В╕д всього цього великого р╕зноман╕ття починала йти обертом голова.
Поява Новограда на берез╕ цього залива справа випадкова. Так поясняв п╕дпоручик, один з молодших оф╕цер╕в нашого судна. Навколо нього тод╕ з╕брався чималий натовп слухач╕в, а в╕н, очевидно радий тому, охоче розпов╕дав ус╕ляк╕ байки та ╕стор╕╖.
Отже, поява Новограда, з╕ сл╕в п╕дпоручика, справа випадкова. Не зруйнували б сто рок╕в тому стару столицю Кан╕╖, не було б цього м╕ста, а б╕ля заливу, як ╕ ран╕ше стояло б невелике поселення Велетн╕вка.
-А ви ╕ не знали? - з хитрим примруженням на обличч╕ питав балакучий п╕дпоручик. В╕н хвацько п╕дкручував вуса та весело посм╕хався. - Так тут з давн╕х-давен ╕снував невеличкий мисливський хут╕р... Жив на ньому такий соб╕ Ладислав на пр╕звисько Вовкодав. А вже п╕зн╕ше цей хут╕р розр╕сся до села... будинк╕в близько до трьохсот...
-А чому Велетн╕вка? - спитав хтось ╕з слухач╕в.
-Н╕хаз його зна╓... сього не пам'ятаю... Розпов╕м вам краще, як м╕сце для ново╖ столиц╕ вибирали... Отже, видали указ, мовляв, треба з кан╕йських алод╕в в╕дписатися о можливих зручних м╕сцях... де, що та куди... ╤ почалося змагання, бо вс╕ хот╕ли мати у себе столицю. ╤ Умойр, й ╤нгос... багато хто... Однак на Рад╕ обрали довол╕ нейтральне м╕сце. Спочатку, правда хот╕ли стару фортецю Гор╕шок перебудувати, але передумали. ╤ стала Велетн╕вка Новоградом. З╕брали з ус╕х алод╕в Л╕ги р╕зних майстр╕в, направили ╖х на буд╕вництво... Скажу вам, що м╕сто виросло досить швидко. Та ╕ зараз продовжу╓ старанно будуватися.
Новоград, з╕ сл╕в п╕дпоручика, був в╕дразу розд╕лений на три головних квартали. Один з них - Ельф╕йський - найкрасив╕ший та чист╕ший серед ╕нших. Його в╕ддали майстрам з Т╓небри й вони перетворили болото (а на м╕сц╕ кварталу д╕йсно було невеличке болото) в суц╕льне арх╕тектурне чудо.
Кр╕м цього кварталу, були ще Кан╕йський та Г╕берл╕нгський.
-╤нод╕ там так╕ хащ╕, що хай Сарн милу╓! - посм╕хався п╕дпоручик. - Якщо у ельф╕в все зрозум╕ло ╕ заблукати серед вулиць майже не можливо, то в Кан╕йському, а тим паче Г╕берл╕нгському кварталах - сам Н╕хаз ногу злама╓. Б╕льш-менш влучно побудован╕ це Шляхтянська вулиця... Велика Гайова, Старокут╕вська... Багато народу живе на Мал╕й Глинян╕й, на Торговиц╕... Там взагал╕ непогано. А ось на Хл╕бну, П╕сочну... Р╕вну, чи Над'ярну краще вноч╕ не заходити. Можна не т╕льки без грошей залишитись...
П╕дпоручик знову п╕дкрутив вуса та недвозначно посм╕хнувся. Пот╕м трохи розпов╕в про ╕нш╕ частини столиц╕. Вони через свою замале значення, швидше служили додатками до головних.
У Новоград╕ кр╕м людей проживало чимало вс╕ляких рас: ╕ ельф╕в, ╕ г╕берл╕нг╕в, ╕ нав╕ть в╕льних гобл╕н╕в. До реч╕ останн╕х в Новоград╕ ставало р╕к в╕д р╕ку все б╕льше. Немало ╖х т╕кало з Хадагансько╖ ╕мпер╕╖ та оселялося в столиц╕. М╕сцева влада нав╕ть дозволили ц╕й рас╕ побудувати власну каплицю та проводити там служби. На Нижньоспадськ╕й вулиц╕, б╕ля Баштово╖ площ╕, гобл╕нам дали прив╕лей на розм╕щення власних др╕бних крамниць та грошових меняйлень, чи бач╕рень, як ╖х прозивали ельфи.
Навколо ж Новограда продовжили розростатися передм╕стя та слоб╕дки, в яких оселялось чимало при╖жджих з ╕нших алод╕в та м╕сць Л╕ги.
Все це зараз знову пригадалося, ледь я побачив порт Новограда.
До реч╕, т╕льки-но ми в╕д╕йшли в╕д атолу, як вс╕м пасажирам було об'явлено про погол╕вний перепис. Кап╕тан дав наказ занести наш╕ дан╕, щоб пот╕м передати ╖х до столично╖ влади. Питали про все: зв╕дки, чим займався, чи ╓ родич╕ в Новоград╕, або десь ще... Пот╕м вс╕м пооб╕цяли по приходу до Новограда допомогти. Розм╕стити по притулках. Тих, хто мав як╕сь навички, тут же зазивали п╕ти до цеховик╕в. Н╕бито там бралися вс╕ляко допомогти б╕женцям з алоду Клемента.
-Якщо ви вир╕шите залишитись в Новоград╕, - пов╕домляв писар кожному з пасажир╕в, з яким в╕в бес╕ду, - то столична влада об╕ця╓ р╕к не збирати з вас ценз. Влашту╓тесь, закр╕питесь, станете повноправним жителем м╕ста... ╕ вже пот╕м почнете платити податки, як ╕ вс╕.
Шукали серед народу ╕ во╖н╕в. Я взагал╕ в╕д всього в╕дхрестився. Заявив, що не планую надовго затримуватись в столиц╕. Писар було спробував мене розговорити, але наткнувшись на недобрий погляд, тут же це припинив.
Отже, ми наближались до порту. Серед роззяв, що зачаровано роздивлялися гавань, я пом╕тив ф╕гуру Першосв╕та. П╕д╕йшов до нього, торкнувся плеча та поц╕кавився:
-Ну ось ми уже ╕ в Новоград╕... Як╕ плани? Що станеш робити?
-Перш за все, безумовно, огляну столицю, - широко посм╕хнувся г╕гант. По його блискучих очах було пом╕тно, що в╕н у захват╕. - Коли ще такий шанс випаде.
-А пот╕м до дому? В Темноводдя? Чи залишишся?
-Хочу попитати щастя... Врешт╕-решт, якщо випала така доля, то гр╕х не скористатися. Запишусь до в╕йська. Може пощастить.
-Тримай, - я простягнув йому п'ять ср╕бних монет. - Вважай, що це твоя частка. Може, г╕льд╕йську накидку соб╕ купиш.