В╕ддихатися було важко. Удар був достатньо м╕цним... Щоб виграти час, я прослизнув п╕д сус╕дн╕м столом ╕ схопився на ноги.
На руц╕ одного з товариш╕в бороданя блиснув кастет.
-Як ти там казав? - кинув я, намагаючись привести дихання в норму. - Правил нема╓?
Л╕ва рука схопила з╕ столу глиняний кухоль ╕ тут же не замахуючись жбурнула його в найближчого супротивника. В╕н закрився руками, а я перестрибнув через ст╕л.
Удар... тримай другий... а ось тоб╕ трет╕й! - я махав кулаками з╕ швидк╕стю в╕тру. Прис╕в... знову удар... попав в печ╕нку... а пот╕м п╕дскочив ╕ зверху в щелепу...
Бородань застогнав та ос╕в на п╕длогу. Тут п╕дскочили дво╓ ╕нших... пам'ятаю, як перед самим носом пролет╕в кулак ╕з кастетом... Я плазом звалився на спину, намагаючись увернутися в╕д нього. Чолов'яга нахилився вперед ╕ отримав удар обома ногами в жив╕т. Його тут же в╕дкинуло кудись за сходи.
Я вже н╕чого не в╕дчував: ан╕ болю, ан╕ втоми. Нав╕ть думки кудись заховалися. Весь св╕т перед очима крутився, буц╕мто скажений собака за сво╖м хвостом.
Схопився з останн╕м, трет╕м чолов'ягою. В╕н до реч╕ вже встиг об╕йти мене з флангу ╕ завдав два р╕зких удари, ц╕лячись то в голову, то в жив╕т. Перший я ледь не пропустив, лише якимось чудом п╕дставив плече... А другий встиг перехопити ╕ в╕дразу ж в╕дпов╕сти л╕ктем, ц╕лячись в похмуру пику. Було чутно, як клацнули щелепи ╕ противник завалився навзнак.
Тут "ожив" бородань. В╕н зм╕г п╕двестись та окинув оком поле бою.
-Овва! Н╕чого соб╕! - облизав чолов'яга губи. - Давай-но, хлопче, заспоко╖мося... Ти вже дов╕в, що ми помилялися...
╤ в╕н опустив руки. В цю мить хтось прокричав:
-Б╓р╓г╕сь! У н╓во нож!
Бородань зрозум╕в, що ховатися б╕льше нема╓ сенсу. В його правиц╕ блиснув н╕ж. ╤ скажу вам - чималий.
-Спод╕ваюсь, в╕дтепер ти розум╕╓ш, чим все ск╕нчиться? - промовив я йому, облизуючи пересохл╕ губи.
-Розум╕ю, - прошип╕в чолов'яга у в╕дпов╕дь.
В╕н зробив перший випад. Це була перев╕рка. Я лише подовжив дистанц╕ю, яка розд╕ляла нас. Бородань ощирився та зробив крок вперед. В╕н знову атакував, а я знову ж в╕дступив, намагаючись при тому загортати л╕воруч. Так ми "протанцювати" десь хвилину. Першим не витримав бородань. Чолов'яга перейшов к активному наступу, мен╕ ж залишалось спробувати не поранитись.
В╕дступ... уворот... стрибок л╕воруч... В якийсь момент нападник в╕дкрився ╕ отримав удар по ребрам. В наступну мить я перехопив його руку, затиснув ╖╖ в замок та вивернув. ╤ вже користуючись нею, наче важелем, змусив бороданя пригнутися до полу. Я тиснув, поки не почув характерний хруск╕т. Пот╕м перехопив зброю ╕ в╕дпустив чолов'ягу. В╕н звалився на п╕длогу ╕ застогнав.
-Ти ж пам'ята╓ш - правил нема╓! - зло пожартував я ╕ ув╕гнав лезо трохи вище лопатки. А для в╕рност╕, ударом кулака по рукоятц╕ ножа, вбив його в╕стря в дерев'яну п╕длогу.
Бородань закричав не сво╖м голосом ╕ тут же отримав в╕д мене черевиком по пиц╕.
Я встав, озирнувся ╕ сердито кинув:
-Ще бажаюч╕ ╓?
-А ти вже зак╕нчив? - почулося зв╕дкись здалеку.
Натовп розступився ╕ я побачив на пороз╕ дек╕лька стражник╕в. Серед них стояв високий сухорлявий чолов╕к, одягнений в довгий каптан. Саме в╕н ╕ запитав мене.
В╕дв╕дувач╕ щось зашепот╕ли та розб╕глися, наче таргани. Я лише встиг розчути: "Жуга ╤са╓в! Пйос"!
Зда╓ться, час казати: "От твою мати! Я попав"!
Про Жугу розпов╕дали чимало ╕стор╕й. Здеб╕льшого то були чутки. Але серед них вистачало ╕ правди...
Жуга ╤са╓в, на пр╕звисько Злий Пес, був головою Розшукового Приказу. У мене склалась думка, що небезпечн╕шо╖ людини в Новоград╕ нема╓. В╕н, судячи з усього, людина небувало╖ км╕тливост╕. Щодо розб╕йничого племен╕ - жорсткий, нетерпимий... нав╕ть ╕з тими, хто ╖м допомагав. Казали, що на його рахунку купа загублених житт╕в, чи винних, чи невинних - то вже ╕нше питання.
-Якщо зак╕нчив, - сухо промовив мен╕ ╤са╓в, - то прошу з нами.
В╕н оглянув м╕сце б╕йки, проте, зда╓ться, його ан╕чого тут не вразило. А ось стражники невпевнено переминалися з ноги на ногу.
-Ви хочете мене затримати? - я зробив наголос на слов╕ "мене". - Вважаю, що це зовс╕м несправедливо...
╤са╓в з╕щулився та хмуро хмикнув. Я йому явно не подобався.
-Несправедливо? - перепитав в╕н. - Чому ж?
-А тому, що "проходити ╕з вами" повинн╕ вони, а не я! - запал б╕йки ще не стухнув. Якщо треба, буду в╕дбиватися.
-Оц╕ колоди? - хитнув головою Жуга. - Схоже, ╖м зараз потр╕бна допомога ╕ншого характеру... Отже, семеро проти одного... та ще й з ножом... Бачу, все це не стало перешкодою для тебе. Ну ╕ спритно ж ти ╖х!
-Тод╕ я не розум╕ю причини мо╓╖ затримки. Якщо ви розум╕╓те, що це був самозахист...
-От що, друже, досить сперечатися! Йдемо по хорошому! - ╤са╓в ощирився та подав знак стражникам. ╤ вони поповзли вперед.
Я прикинув розстановку сил. Прорватися кр╕зь двер╕ не вдасться. В╕кна ж занадто вузьк╕, щоб вискочити. Стражники, судячи з усього, церемонитися не будуть: зар╕жуть ╕ на тому к╕нець. А от якщо здамся, то можна буде спробувати вирватися на вулиц╕.
-Добре, - я зробив крок вперед. Ми зустр╕лись ╕з Жугою поглядами. В╕дчуття, наче в╕н намагався заглянути мен╕ в душу. - Я звичайно п╕ду... проте попереджаю в╕дразу, що...
╤ тут мене наче огорнула якась темрява. Останн╓, що пам'ятаю, як стр╕мко почала наближатись п╕длога...
5
...Тупий б╕ль пульсував в район╕ потилиц╕. Саме в╕н прив╕в мене до тями. Я обережно п╕дняв голову, боячись що вона зараз в╕двалиться, або лусне, наче перестиглий гарбуз. Б╕ль посилився, але разом з тим ╕ настала якась ясн╕сть в думках.
Виявля╓ться, я нап╕всид╕в-нап╕влежав в як╕йсь к╕мнат╕ б╕ля ст╕ни на холодн╕й кам'ян╕й п╕длоз╕ з╕ зв'язаними руками й ногами. Тут було замало св╕тла, тому оч╕ не в╕дразу змогли роздивитися обстановку навколо.
-Добряче тебе причастували, - промовив чийсь голос. В ╕нтонац╕╖ незнайомця заграли нотки ╕рон╕╖. - Мабуть, думав: "От вийду зараз ╕з шинку з цими бовдурами-стражниками на вулицю, ╕ тод╕ шукайте в╕тру в пол╕! Дремену св╕т за оч╕". Так?
Я повернувся вб╕к голосу, але нер╕вне св╕тло дохло╖ св╕чки та туман в голов╕ не давали можливост╕ достатньо розглянути чолов╕ка. В╕н сид╕в за величезним столом, склавши руки на грудях наче якась статуя.
-Що, к Н╕хазу, тут в╕дбува╓ться? - запитав я, облизуючи пересохл╕ губи. Б╕ль хоч ╕ неквапливо, але в╕дступав.
-Сам хот╕в би знати! - якось розлого в╕дпов╕в все той же чолов╕к.
Я зм╕г трохи повернутися та, напружуючи з╕р, незабаром зрозум╕в, що перед╕ мною сидить сам Жуга ╤са╓в.
От, Н╕хаз вас вс╕х бодай! Що ж це сталося? Я, виходить, в Розшуковому приказ╕?
Не дивлячись на власну нервозн╕сть, нахабно кинув ╤са╓ву:
-У мене не той настр╕й, щоб словами грати. ╤ ми ж взагал╕ не в балаган╕... врешт╕ решт...
-А ти, друже, бачу не бздун! - Жуга раптом нахилився вперед ╕ втупився в мене сво╖м колючим поглядом.
-╢ таке маленько...
Ну що ж, Боре! Битися, так до к╕нця... А ховати хв╕ст - то собача доля.
╤са╓в встав та неквапливо наблизився. Лежачи на п╕длоз╕, мен╕ здавалося наче його ф╕гура була занадто високою. Ледь не до стел╕.
-Ратмире, Ратмире... ╤ який же ти, к Н╕хазу, Ратмир! Адже насправд╕ тво╓ ╕м'я Бор! - промовив Жуга. Це була скор╕ше констатац╕я факту, н╕ж простор╕кування.
-Можливо, - проц╕див я кр╕зь зуби. Те, що знали мо╓ справжн╓ ╕м'я ще б╕льше насторожувало.
-Ммм... Д╕йсно, що "можливо"... Ти нав╕ть не уявля╓ш, наск╕льки близький до правди. Зна╓ш, куди потрапив?
-Не дурний-бо... Це Розшуково╖ приказ.
-Точно так, - недобре посм╕хнувся Жуга. - До реч╕, за тебе вже приходили замовити сл╕вце... Ельфи... Т╕ ще пронири. Вже д╕зналися, що ти тут... Проте саме по соб╕ це не дивно, адже на тому загадковому... та╓мничому остров╕ ти виявив вбивць Клемента д╕ Даз╕р╓... Виявив та вбив ╖х за негласним проханням Аманди.