Я ледь не скип╕в. ╤ причиною тон, яким з╕ мною розмовляв цей наставник чаклун╕в. Особливо не сподобалось то, як в╕н промовив "друже". Збоку задавалось, наче мене об╕звали якимось лайливим словом.
-О, Сарне! - вм╕шалась Мара. Вона роблено сплеснула руками. - Бернаре, п╕дтвердить, що той старий маг - ельф!
-Так, в╕н ╕ зовн╕шньо схожий на нас, - кивнув головою паладин, - та ╕ у сво╖х розпов╕дях натякав про приналежн╕сть до ельф╕в...
-Але це не в╕дм╕ня╓ того, - вступили в розмову троюр╕дн╕ кузени Аманди д╕ Даз╕р╓ - брати Корв╕н ╕ Летус, ╕нтенданти м╕сцево╖ м╕с╕╖ (╖х точен╕ обличчя з правильним проф╕лем нагадували мен╕ бюсти видатних д╕яч╕в минулого, якими внизу була прикрашена зала м╕с╕╖), - що той незнайомець знався на джунах.
-Згодний з цими словами, - промовив Рено д╕ Даз╕р╓, наставник м╕сцевих некромант╕в. В╕н скинув з голови капюшон ╕ уважним поглядом втупився на Мару. - Ми дос╕ б'╓мося над спадщиною джун╕в, але все марно... А в╕н, зда╓ться, порозум╕вся на тому. ╤ можливо досить непогано порозум╕вся.
-Не одн╕ ми б'╓мося над загадками джун╕в, - в╕дпов╕ла Мара. - Не треба забувати про Хадаганську ╕мпер╕ю. Люди племен╕ Зем можливо також на дечому порозум╕лися... ╤ до реч╕: чого ви вс╕ так вчепилися в тих джун╕в? Наче злякалися ╖хнього в╕дродження.
Фел╕кс голосно хмикнув:
-Маро, ви завжди в╕др╕знялися сво╓ю у╖длив╕стю. Н╕хто не бо╖ться тих джун╕в... Друга справа, як використовувати ╖хню спадщину.
-Нас весь час вчили, - насуплено сказав Корв╕н, - що це ми перш╕ створ╕ння Сарнаута, а не як╕сь червоношк╕р╕ потвори...
-Перш╕, якщо не рахувати Дракон╕в, - додав його брат Летус. - Та ╕ взагал╕, невже хтось ╕ дос╕ т╕шиться старими забобонами? Невже хтось на╖вно вважа╓, наче джуни в чомусь нас перевершили?
-Цив╕л╕зац╕ю джун╕в не можна не поважати! - сварилася Мара. - Це велика помилка! Якщо ми як ╕ ран╕ше будемо приндитись сво╖м походженням, то будемо пасти задн╕х! Хадаган отрима╓ козир в боротьб╕ ╕з Л╕гою, а ми все будемо ховатися за ширмою власно╖ неперевершеност╕!
Я озирнувся на Першосв╕та. Тому стало нудно в╕д вс╕х цих дивних розмов ╕ в╕н тихенько попивав вино та оглядав к╕мнату. Мен╕ ╕ самому було незрозум╕ло, що ми тут робимо. Оц╕ розмови, як╕ зараз веде Мала рада, суц╕льно внутр╕шн╕ справи ельф╕в. ╤ що нам з Першосв╕том в╕д цього - один Сарн зна╓!
-Ми першими п╕знали маг╕ю! - р╕зким тоном заявив Рено д╕ Даз╕р╓. Мен╕ здалося, наче в╕н в чомусь звинувачував Мару. Можливо, подумалось, це через ╖╖ належн╕сть до Дому д╕ Дюсер╕в.
-Так-так, - кивнув в знак згоди голова м╕с╕╖. - Сарн, Бог Св╕тла, який створив цей прекрасний св╕т ╕ ╓ батьком всього живого, звичайно хот╕в, щоб тут був порядок, тому серед вс╕х сво╖х д╕тей в╕н першими обрав нас, ельф╕в. Ми навчилися у нього ус╕ляким та╓мницям, ╕ головне - маг╕╖... А ось джуни, як в╕домо, були другими п╕сля нас... М╕ж ╕ншим вони в╕двернулися в╕д Сарна... ╕ визнали Н╕хаза, Бога Темряви. Джуни спотворили маг╕ю... за що, зв╕сно, ╕ поплатилися власною загибеллю через страшне Прокляття. Все це, що я сказав, ╓ догмою! Беззаперечною догмою!
-Я про це ╕ не сперечаюсь, - в╕дпов╕ла Мара д╕ Дюсер. - Згодна, що по сво╖й природ╕ ми, ельфи, б╕льш шляхетн╕... б╕льш цив╕л╕зован╕...
Оце заява! - я ледь не крякнув вголос. Хоч би посоромилися те казати при нас з Першосв╕том.
-Але звернувшись до Н╕хаза, - продовжувала Мара, - джуни багато в чому нас об╕гнали. Поки ми прославляли ╕деали Краси, вони боролися з Драконами. Мало того - перемогли ╖х!.. Отже, в╕двернувшись в╕д Св╕тла ╕ прийнявши Тьму, ця цив╕л╕зац╕я стала не менш могутньою, н╕ж ми сам╕. Й скажу прямо: багато хто до цих п╕р вважа╓, що може так виявитися, наче саме вони в╕дкрили портал в ╕нший св╕т, закликали сюди демон╕в, як╕ згодом ╕ знищили Сарнаут.
-Ви до чого нас призива╓те? - довол╕ голосно сказав Фел╕кс. - Щоб ми, ельфи, також в╕двернулись в╕д Сарна?
Мара якось презирливо глянула на нього.
-Мен╕ зда╓ться, - подав голос ще один ельф, якого Бернар назвав Нор╕аном д╕ Плю╕, ╕ який був одним з найбагатших купц╕в Новограда, - що ми в╕дхилилися в╕д теми.
Ельф оглянув вс╕х присутн╕х, дочекався коли заволод╕╓ загальною увагою, ╕ пот╕м важно продовжив:
-За сво╖ми суперечками хто та коли першим чомусь там навчився, ви забува╓те про те, що ми, ельфи... та й вся Л╕га втратила ц╕лий алод з ус╕м, що там було. Врятувалась якась невеличка частина...
Тут п╕днявся гул, який митт╓во заглушив голова м╕с╕╖.
-Спок╕йн╕ше! - р╕зко промовив в╕н. - Н╕хто та н╕чого не забув, пане Нор╕ане... Йде сл╕дство, йде розгляд ц╕╓╖ справи як в нашому кол╕, так ╕ серед кан╕йц╕в. Я вчора вечор╕ мав розмову ╕з деякими представниками ╖хньо╖ влади... ╤ запевняю, вони в╕днеслися до ц╕╓╖ под╕╖ з ус╕╓ю серйозн╕стю, бо серед нападник╕в... серед заколотник╕в виявилися представники деяких в╕домих шляхетних род╕в... А ми з вами тут з╕бралися, щоб вислухати одного ╕з св╕дк╕в.
П'╓р д╕ Ардер з╕щулився та повернувся до мене.
-Отже, пане Боре, - почав в╕н якимсь сухуватим тоном, - ми послухали вашу розпов╕дь... Проте все ж не можемо не спитати про власну думку.
-Стосовно чого?
-Ви в деякому род╕ стали частиною заколоту проти Клемента д╕ Даз╕р╓...
-Як це так? - ледь не вскочив я.
-Ви мене не правильно зрозум╕ли. Справа в тому, що вам прийшлося стикатися ╕з заколотниками... як ╕з середовища ельф╕в, так ╕ серед кан╕йц╕в. То ж нам хот╕лося б знати вашу думку, стосовно того, з ким ми... з ким ви малу справу.
Я кинув погляд на Бернара. Той зробив непом╕тний знак, мовляв, будь в╕двертим. Так треба.
-Гаразд, але попереджую, що ви сам╕ запитали! - промовив я, п╕дн╕маючись на ноги. - Будь-який заколот ма╓ п╕д собою т╕льки одну мету - повалення влади. Вважаю, ви сам╕ розум╕╓те, що проти сили завжди знайдеться ╕нша сила. Вона дивиться на цей св╕т ╕накше... Спотворено чи н╕, то хай вир╕шують морал╕сти. Головне зараз зрозум╕ти, яку мету пересл╕дують ваш╕ супротивники. Отже, вбивство Клемента... це що? Навмисний крок або випадков╕сть? ╤ хто за ним сто╖ть? Невдоволенн╕ кан╕йц╕ чи ельфи ╕з проклятого Дому? Чи вони д╕яли разом, так би мовити, об'╓днан╕ одн╕╓ю метою?
-╤ ви зна╓те в╕дпов╕д╕? - спитав Фел╕кс.
-Я можу т╕льки припускати. ╤ перше, що кида╓ться в око, як би воно прим╕тивно не звучало, так це приналежн╕сть кан╕йц╕в-заколотник╕в до шляхетних род╕в... Ви, ясновельможний П'╓ру, т╕льки-но згадували про др╕бниц╕, як╕ й складають ц╕л╕сн╕сть картини. Так чому б не подивитись на нападник╕в окремо один в╕д одного.
-Ц╕каво... ц╕каво... Продовжуйте, Боре.
-Тобто "мета", наприклад, кан╕йц╕в ц╕лком може бути простою: повернення власного впливу, який був за час╕в Вал╕р╕в. Що до д╕ Дюсер╕в, то вони, зда╓ться, прагнули зайняти м╕сце серед ╕нших Дом╕в, як то було в стар╕ часи. А ще краще - виграти на вашому Великому балу ╕ керувати ельф╕йським народом. Друге питання, яке по╓дну╓ оц╕ вс╕ др╕бнички, це те, як все зв'язати ╕з Клементом д╕ Даз╕р╓. Що в╕н ╖м вс╕м зробив? Що в╕н такого мав проти них?
П'╓р д╕ Ардер нав╕ть нахилився вперед. В╕н довго дивився на мене, погладжуючи сво╓ п╕дбор╕ддя.
-А я говорив, що в╕н не дурень, - раптом порушив тишу Фел╕кс д╕ Грандер. - Лок мав рац╕ю: ти, Боре, добре розп╕зна╓ш суть речей.
Я озирнувся. Вс╕ ельфи втупились в мою персону ╕з здивованим видом. Зда╓ться промова ╖х трохи вразила, хоча я не сказав ан╕чого позамежного чи надрозумного.
П'╓р д╕ Ардер п╕дв╕вся та посп╕шно наблизився до мене.
-Слухайте, - якось солодкувато пробурмот╕в в╕н, - а що скажете про наш квартал? Сподобалось?
Я отороп╕в. До чого тут це? В голос же промукав:
-А-а-а... е-е-е... непогано...
-Ви ще не бачили його ввечер╕, - голова м╕с╕╖ обняв мене за плеч╕ та потягнув вб╕к дверей. Зда╓ться, мене хочуть здихатися. - До реч╕, - солодкувато п╕дсп╕вував д╕ Ардер, - сьогодн╕ перший день свята Покровителя Арга. Скоро почнеться вистава. Шарль д╕ Вевр, наставник бард╕в, об╕цяв показати щось неймов╕рне... Вам, обов'язково треба глянути. Вир╕шено! Бернар супроводить вас, так би мовити, прогулятися по ельф╕йському кварталу.