-Тенсес, - захитав головою Першосв╕т.
-Так... Н╓з╓б же потрапив в п╕вденн╕ пустел╕... туди, де колись жило плем'я людей Зем. На той момент в цих землях жили кочов╕ людськ╕ племена. Вони досить прив╕тно прийняли Н╓з╓ба... Все через те, що серед ╖х народу ╕снувало пророцтво, мовляв, настане такий день, коли "в золотих п╕сках пустел╕ з'явиться людина, котра впаде з неба", ╕ яка поведе хадаганц╕в до панування над вс╕м св╕том. От так╕ справи!
-Тобто через цю... цю... др╕бничку... й виникло протистояння м╕ж ╤мпер╕╓ю та Л╕гою? - здивувався я.
-Тод╕ вони ще не були н╕ Л╕гою, н╕ ╤мпер╕╓ю... А ти, Боре, чекав якихось билинних ╕стор╕й? - посм╕хнувся Бернар. - Все в житт╕ в╕дбува╓ться через якусь др╕бничку... А вже п╕зн╕ше до не╖ додають вигадану легенду. Мало того, ще й з моральним п╕дтекстом.
-Зв╕дки так╕ п╕знання? - спробував п╕дколоти я Бернара.
Той хмикнув та потягнувся до келиха з вином. Я догриз свою порц╕ю смажених перепел╕в, допив вино й вийшов осв╕житися на вулицю.
Сонце вже сховалося за будинками. Небо набуло яскраво-червоного в╕дт╕нку. Л╕хтар╕ на ст╕нах буд╕вель налилися теплим св╕тлом. Я в╕д╕йшов за кущ╕ та подзюрив п╕д ст╕ну.
-Рука помощ╕! - раптом пролунало ледь не над самим вухом.
В╕д неспод╕ванки я здригнувся ╕ трохи не налив соб╕ на носки чоб╕т.
-Будеш так п╕дкрадатися, - кинув через плече, - отрима╓ш наступного разу стусана.
Поруч стояв неприм╕тний молодий хлопець в синьому жупан╕. Те, що в╕н так тихо наблизився, мене насторожило.
Я зак╕нчив справу, заправився та сухо спитав:
-Що тоб╕?
-Ви б н╓ хот╓л╕ про╜уляца до Б╓лова оз╓ра?
-Я не рибалка. Мен╕ те не ц╕каво.
-А там ╕ сво╖х рибаков хвата╓т, - хлопець з╕щулився. - Д╓ло в дру╜ом. Надо б виясн╕ть ко╓-што.
-Завтра вранц╕ приходь до шинку За╖ Корчаково╖... до "Краснова п╓туха"... Якщо прийдеш то ╕ поговоримо що до Б╕лого озера.
-Хорошо... Пр╕ду. Ми парн╕ настойч╕ви╓.
Хлопець недобре посм╕хнувся ╕ р╕зко кивнув головою на прощання. За хвилину в╕н зник за рогом, а я озирнувся та неквапливо п╕шов всередину ресторац╕╖...
7
...Спав я погано. Крутився. Все через т╕ клят╕ думки. ╤ хто ╖х т╕льки створив? Кому з бог╕в було так весело, що в╕н надав людин╕ можлив╕сть м╕ркувати, та й мало того - робити те перед сном?
Псяче хутро! Та йд╕ть ви геть! Завтра зранку загляньте, а не зараз! - ╕ знову я перевернувся на ╕нший б╕к, наче це могло допомогти мен╕ заснути. Але щось всередин╕ завзято гризло св╕дом╕сть, тим самим в╕дганяючи бажаний сон.
Рядом тихо посапувала Зая. Вона скрутилася калачиком, буц╕мто маленька дитинка, та щ╕льно притислась до мене спиною, обпалюючи сво╖м гарячим оголеним т╕лом. Але ж╕ноча присутн╕сть також не заспокоювала розбурханий розум.
Мабуть ╕нту╖тивно я в╕дчував, що вийшов на якусь нову стежку у власному житт╕. ╤ тому напевно мозок зараз ╕ намага╓ться вияснити мо╓ м╕сце в т╕й гр╕, яку зат╕яли ельфи. До реч╕, згадував я ╕ про ╤са╓ва. Про "руку допомоги". В результат╕ отримав таку кашу думок, що сам Н╕хаз не розплута╓!
Врешт╕-решт св╕дом╕сть втомилася ╕ я провалився в глибокий сон.
╤ знову бачив в ньому корабл╕ з хижими контурами... чи╖сь мертв╕ т╕ла... ╕ ту та╓мничу ф╕гуру, яка схилилась над╕ мною... Зал╕зна маска закривала лише половину ╖╖ обличчя. Незнайомець в╕дкрив рот, наче хот╕в щось сказати. ╤ з темного отвору гучно понеслося:
-У-у-у...
-...р╓кууу! - зак╕нчив хазяйський пивень за в╕концем. Ще мить ╕ в╕н знову загорланив: - Ку-ка-р╓-кууу!
Псяче хутро! Я ледь не звалився на п╕длогу. Де? Що? Хто?.. Тьху ти! Це ж я в к╕мнат╕ у Корчаково╖!
За╖ поряд не було. Мабуть знову "чаклу╓" в подклет╕.
Ранок був похмурим, як ╕ м╕й настр╕й. Чомусь в голову знову пол╕зли як╕сь недобр╕ думки. Видно все ж вчорашн╕й день тому виною.
Сн╕дали ми з Першосв╕том ╜рунтовно. Я його в╕дразу попередив, що вечер╕ може ╕ не бути.
-Чого це? - затягнув в╕н, немов вередлива дитина.
-А того! - р╕зко в╕дпов╕в я, ╕ приятель зрозум╕в, що м╕й настр╕й бажа╓ кращого. - Сн╕да╓мо, збира╓мося ╕ висува╓мося. ╥хати далеко.
-╥хати? - перепитав Першосв╕т.
Я не в╕дпов╕в, а лише продовжив ╖сти.
Рано вранц╕, ледь вийшов на дв╕р осв╕жити голову, тут же з╕ткнувся ╕з вчорашн╕м посильним з Розшукового приказу.
-Ти що ж, п╕д ст╕нами трактиру ночував? - роздратовано спитав я. ╤ подзюрити наодинц╕ не виходить!
Хлопець з╕внув та пробурмот╕в якесь прив╕тання. А пот╕м, ще раз широко роззявивши рота, почав казати, що мен╕ треба сходити до якогось там ╤вана Овсова, та взяти у нього коня.
-╤ван Овсов? - посм╕хнувся я. - Що за пр╕звище?
-Прозв╕щ╓, как прозв╕щ╓! - знизав плечима посильний. В╕н витягнув з кишен╕ капшук та протягнув його мен╕. - Вот д╓ньг╕ на походни╓ расходи. Отчйота за н╕х ми н╓ тр╓буем, но... но Жуга прос╕л п╓р╓дать, што обично ╓во "просьби" виполняют... ╕ с большой охотой... Н╕кто н╓ отказива╓ца ╕ н╓ расказива╓т, што н╓ мож╓т сд╓лать...
-Ось що, хлопче, передай сво╓му Жуг╓, що про под╕бн╕ "нагадування" в╕н може забути. Принаймн╕, коли зверта╓ться до мене. Второпав? - ╕ я нахилився вперед.
Посильний скорчив таку пику, наче проковтнув жирну муху, ╕ тепер готу╓ться блювати.
-Вам ╓щйо што-та нада? - спитав в╕н. - Как╕╓-то пож╓лан╕я?
Я на мить задумався, а пот╕м прямо заявив, що хот╕в би отримати непоганий лук ╕ ще один меч.
-Харашо! - кивнув хлопець та пов╕домив, що мен╕ занесуть трохи п╕зн╕ше.
╤ ледь ми з Першосв╕том с╕ли сн╕дати, якийсь чолов'яга д╕йсно притягнув зброю. Лук був досить непоганий. Тятива новенька. Меч також стерпний. Я прим╕ряв його, махнув пару раз╕в, та в╕дав товаришев╕.
-Тримай! ╤ дивись не пропий! - закинув йому.
-Та чого ти! - образився Першосв╕т. - То вийшло випадково... Так куди нам ╖хати? - причепився в╕н ╕з питаннями.
-До Б╕лого озера...
-Агов! Далеченько! ╤ що там?
-Справа...
В╕дпов╕в грубувато. Хлопець знову в╕дчувши, що я чимось невдоволений, потупив оч╕ та ображено заторохт╕в ложкою по мисц╕.
-Ти все р╕вно не зна╓ш, чим себе зайняти, - додав я. - Чому б з╕ мною не розважитися?
-Щось не пом╕тно буц╕мто ти ╖деш розважатися. Що то за справа?
-Розшуковий приказ просить допомогти.
-Хто? Що? - парубок аж застиг.
-Не горлань на весь трактир, - цикнув я. - Ти з╕ мною, чи н╕?
-Ну... з тобою...
-Тод╕ сн╕дай весел╕ше! Поговоримо по дороз╕.
Вчора, до реч╕, я пропонував ╕ Бернару п╕ти з╕ мною. Ледь ми вс╕ вийшли з "Бурштинового гроту", спитав у ельфа про його плани на завтра.
-А що ти хочеш? - зупинився паладин.
-Та мен╕ одна справа п╕дверта╓ться...
Наш╕ погляди схрестилися. Ельф трохи зачекав та обережно спитав:
-В яку авантюру ти намага╓шся всунутися цього разу?
Я озирнувся та неголосно розпов╕в про пропозиц╕ю збоку Жуги ╤са╓ва.
-Отже, ти погодився працювати в Розшуковому приказ╕? - вислухавши мене, проговорив паладин. Зда╓ться в╕н був незадоволений. - ╤ що ти хочеш в╕д мене?
-Скор╕ш за все завтра вже запропонують якусь справу. Натякають про Б╕ле озеро...
-╤ що там?
-Хтозна!..
-Тод╕ все ще не розум╕ю, нав╕що тоб╕ я.
-Чесно з╕знаюсь, що й сам не знаю... Можливо хочу мати поряд над╕йного товариша.
-А Першосв╕т тебе не влаштову╓? - ельф кивнув на хлопця, що дзюрив б╕ля кущ╕в.
-Ти ж розум╕╓ш, про що йде мова!
Ельф опустив оч╕ й задумався.
-А я тоб╕ д╕йсно потр╕бен? - вкрадливим голосом запитав в╕н.
-Хто ж мен╕ поради давати буде? - спробував пожартувати я.
-Зда╓ться, Жуга не буде радий, коли до його справи п╕дключиться хтось ╕з ельф╕в. ╤ тим паче ╕з Церкви.
-А в╕н мен╕ не ставив умови, кого брати ╕з собою... Так що в╕д╕б'юся.
-Гаразд. Можу спробувати, проте не об╕цяю... Давай так, у мене завтра зустр╕ч б╕ля л╕сопилки, бо бач також маю деяк╕ справи.