Зрозум╕вши, що втекти не вдасться, чолов'яга роздратовано кинув, що мен╕ в╕д Дедяти не сховатися.
-В╕н дуже небезпечна людина! - втомленим голосом додав Уйка.
-Ти не перший, хто мен╕ це каже. А я дивлюся, ви Дедятою прямо пиша╓теся!
-В╕н... в╕н... в╕н.., - ╕ Уйка раптом випрямився. Було пом╕тно, що згадування Дедяти його отверезило та прогнало геть боягузлив╕сть. Бандит з╕тхнув та вже б╕льш спок╕йним тоном додав: - Я ╕ так вже не жилець! - в╕н обтрусився, а пот╕м витягнув н╕ж, наставляючи його в м╕й б╕к. - ╤ б╕льше тоб╕ н╕чого не скажу! Н╕чого! - голос Уйки на мить пискнув, як бува╓ в╕д великого хвилювання.
Чолов'яга заглядав мен╕ в оч╕, немов намагаючись там щось знайти. А я пов╕льно п╕дходив, стискаючи в долон╕ фальш╕он ╕ розум╕ючи, що волею-неволею прийдеться зак╕нчувати почату справу...
14
...-Ти де так довго вештався? - запитав явно розсерджений ельф, ледь я з'явився в табор╕. Його груб╕сть скор╕ше вказувала на хвилювання.
Я втомлено прис╕в б╕ля нього та озирнувся навколо. Н╕ч, в неб╕ переморгуються далек╕ з╕рки, в г╕лках шурхотить в╕терець. Тишина.
Першосв╕т др╕мав, згорнувшись калачиком. Стояна також спала, але при мо╓му появленн╕ тут же розплющила оч╕ та деякий час сонно дивилась на нас з Бернаром.
-Хвилювався? - спробував я посм╕хнутися, але вийшло б╕льш схоже на оскал.
-Ага, дуже! - ╕рон╕чно кинув ельф. В╕н нахилився вперед та чомусь став принюхуватись. За секунду трохи стривожено спитав: - Ч╕м це в╕д тебе тхне?
-- Кров'ю, - заявив йому.
-Угу, - паладин тут же напружився. - Мен╕ саме так ╕ здалося...
Бернар щось промовив на ельф╕йськ╕й мов╕. ╢дине, що я розчув, було "св╓рр". Мабуть лаявся на мене.
-╤ що ти виходив? - трохи роздратовано спитав паладин.
Я втомлено потер шию, а пот╕м спок╕йним тоном промовив:
-Д╕знався, що в сус╕дньому л╕с╕ повно пасток. Хлопц╕ Дедяти постаралися: нарили ям, наставили там кол╕в... самостр╕л╕в... Вноч╕ йти не можна... Н╕як не можна.
-Угу, - знову загукав, наче сич, паладин. Його обличчя витягнулося, стало якимось напруженим. - Невже ти був там, про яке м╕сце я зараз подумав?
-Зв╕дки мен╕ знати, що ти там подумав...
-Припини балаганити! - розсердився Бернар. - Що взагал╕ в тво╖й голов╕ в╕дбува╓ться? Боре, ти...
-От давай сьогодн╕ без повчань. Я трохи втомився...
Бернар замовк, втупившись кудись в темн╕ хащ╕.
Н╕ч поступово доб╕гала к╕нця. Ще якась година-п╕втори й почне св╕тати. Поки я йшов сюди, обдумував план подальших наших д╕й.
-Буди вс╕х, - наказав я ельфу.
-Нав╕що?
-Поговоримо... Думаю, вс╕м буде ц╕каво те, що я зараз розпов╕м.
Пара хвилин ╕ вс╕ згрудилися навколо. Стояна с╕ла напроти, Першосв╕т праворуч, при тому широко поз╕хаючи та щось бурмочучи про ╖жу.
-Поки ще темно, - почав я д╕литися планами, - перетнемо розд╕лове поле, вглибимось в л╕с та будемо чекати на ранок, щоб на темну не потрапити в пастки. Ото плато, з якого зд╕ймався дим, зветься Б╕лим ╕клом. Там варту╓ десь тро╓ чолов╕к╕в...
-Ти вже ╕ це зна╓ш! - хмикнув ельф. - Нав╕ть не буду питати зв╕дки... та яким чином це вдалось вияснити.
Я стримано посм╕хнувся ╕ продовжив розпов╕дати. Треба було д╕статися того плато ╕ по можливост╕ спробувати захопити вартових. Якщо те вдасться, як сл╕д ╖х допитати та д╕знатися м╕сце розташування табору Дедяти.
-Не думаю, що в╕н знаходиться десь далеко, - зак╕нчив я.
-Ц╕каво, що той Дедята тут робить? - спитав Першосв╕т.
Я на якусь хвилину задумався, а пот╕м все ж розпов╕в товаришам про схрони ╕з збро╓ю.
-Овва! - Першосв╕т як завжди не в╕дступав в╕д сво╓╖ безпосередност╕. В╕н закрутив головою, наче щось в╕дшукував та продовжував вигукувати.
-Швидше за все, - промовив я, - Дедята та╓мно перевозить до Св╕тол╕сся зброю. А ось кому - хоч вбийте, не знаю.
-Ти й про це вже д╕знався! - подав голос ельф. - Це що ж тод╕ виходить?
-Банда Дедяти проводить валки кр╕зь гори... з Темноводдя, - почав я д╕литися сво╖ми думками. - Доставляють луки, стр╕ли, списи... мабуть ╕ меч╕... А пот╕м все перевозять в П╕вденну Берестянку та ховають по л╕сах.
-А ти розум╕╓ш, що значить провести валок горами? Я вже казав, що в цьому м╕сц╕ Серп довол╕ неприв╕тний та важно прох╕дний... А по-друге, рухатись Св╕тол╕ссям, ховаючись по л╕сах, не менш важкувато, бо можуть швидко пом╕тити та пов╕домити в Розшуковий приказ про якихось "та╓мничих незнайомц╕в".
-Прив╕тн╕ гори, чи не прив╕тн╕, але ма╓мо, що ма╓мо. Кр╕м того, чому в╕дразу "ховатися по л╕сах"? На м╕сц╕ Дедяти я б змовився ╕з якимось купцем. Завантажував би його тут, на С╕в╓р╕йському тракт╕, та той п╕д виглядом перевозки власного товару, провозив би ту зброю хоч аж до Гадючих косогор╕в.
Бернар скорчив таку пику, наче здивувався под╕бним мо╖м розм╕рковуванням. Прямо так ╕ бачу, як в╕н подумки каже соб╕: "Отаке"!
-╤ нав╕що ж ╖м провозити ту зброю? Для кого? - спитав Першосв╕т.
-А оце, друже, мен╕ поки ще не в╕домо. Я лише в╕дм╕чаю т╕ факти, як╕ вже в╕дбулися...
-Припустимо, - з поважним видом захитав головою хлопець. - А от скажи чому валки тягнули кр╕зь гори, а не скористались проходом...
-...кр╕зь Печеру Велетн╕в? - зак╕нчив зам╕сть Першосв╕та Бернар. В╕н ╕рон╕чно хмикнув та додав про сторожову заставу, котра сто╖ть на вход╕. - Вартов╕ побачать, що везеш ╕ тод╕ не оберешся непри╓мностей...
-Можна подумати, що зброю заборонено провозити, - ображено знизав плечима парубок. - Якщо ось те, що каже Бор про купця правда, то найлегшим було б найняти його для провозу спис╕в та лук╕в без валандання горами. Мен╕ зда╓ться, це б було безпечн╕ше.
-Треба розум╕ти, нав╕що ховати зброю... для кого вона призначена, - промовив я. - А що до використання про╖зду кр╕зь Печеру Велетн╕в, то пойм╕ть найголовн╕ше: н╕хто не буде ризикувати, декларуючи що саме в╕н везе, бо ц╕ в╕домост╕ попадуть до столиц╕. Там в╕дразу зац╕кавляться, кому ст╕льки збро╖ знадобилося. В╕зьмуть того купця за яйця ╕ в╕н розпов╕сть нав╕ть про те, що казав Сарн Н╕хазу, коли вони з ним на рибалку ходили. Ясно вам чи н╕?
Судячи ╕з мовчання, мо╖ товариши глибоко задумалися.
╢диний шлях м╕ж Св╕тол╕ссям та давньою волостю Вал╕р╕в - Темноводдям, пролягав кр╕зь так звану Печеру Велетн╕в, яка з╕ сл╕в новоградц╕в, була просто неймов╕рних розм╕р╕в. Вона проходила скел╕ Зуренського Серпа наскр╕зь, нагадуючи величезну нору, зроблену г╕гантським кротом. На виход╕ в Темноводдя розташовувалася та сама сторожова застава, про яку казав нам ельф.
-Х╕ба вам не зразум╓ла, для чаго треба зброя? - промовила Стояна, що мовчала продовж наших сперечань. - Мн╓ дума╓цца н╓ для в╓сялосц╕.
Я здивовано поглянув на д╕вчину. Зда╓ться вона не сказала чогось особливого, проте саме ╖╖ слова штовхнули м╕й розум на трохи ╕нший напрямок.
Отже, Дедята мутив тут воду... в Св╕тол╕сс╕... Його люди п╕дбурювали л╕совик╕в, щоб т╕ ус╕ляко шкодили нам, кан╕йцям. Л╕сопилка з кл╕щами та Берестянка з вовками - як два основних показника под╕бних "подвиг╕в". Звичайно, вони не призвели к якимось надзвичайним насл╕дкам, проте за початком д╕ло становиться. Куди все це в результат╕ призведе - питання друге.
Дал╕... що до збро╖, - м╕ркував я, пригадуючи ту дивну зал╕зну клюку. - От зв╕дки вона могла з'явитися у л╕совик╕в? Все вказу╓ на хлопц╕в Дедяти... Тобто вони посилено постачають Бруму та його во╖нам б╕льш як╕сну зброю, н╕ж та, яка ╓ у дикун╕в зараз... Кр╕м того не варто забувати, що вона ╕з хадагансько╖ стал╕... А отже тепер зрозум╕ло, чому меч╕ та списи не квапляться провозити в╕дкрито. У перев╕ряльник╕в з'явиться купа питань. Купа!
А додати к ц╕й каш╕ ще та╓мне спостереження за головою М╕ського приказу, так вийде наст╕льки ц╕кава ╕стор╕я, що просто охр╕н╕ти!