-Ти все ще хочеш ╖х допитати? - нахилився Першосв╕т. - Тод╕ ти ще в╕дчайдушн╕ший, н╕ж зда╓шся... Це не можливо! Ти н╕як до вартових не п╕дкрадешся. Тут все легко прогляда╓ться...
Так, захопити зненацька мен╕ буде важко... А якщо чесно - не можливо, тут Першосв╕т ма╓ рац╕ю. Отже план, який я виклав вноч╕, прийдеться корегувати по ходу справи.
-Я магу ╕х дастаць, - тихо сказала Стояна. - Адсюль.
-Н╕... це буде занадто гучно, - в╕дмахнувся я, пригадуючи, як дру╖дка лупила блискавкою троля на забутому остров╕. Саме це вона, напевно, хот╕ла зробити ╕ зараз. - Нам не треба привертати зайво╖ уваги.
Я наказав ус╕м залишатися на м╕сцях ╕ зм╕╓ю поповз вперед. Незабаром мен╕ вдалося знайти зручне м╕сце, зв╕дки добре проглядався майданчик, де сид╕ли вартов╕. Вони про щось перемовлялися, оглядаючи межове поле, що розд╕ляло л╕си.
Я витягнув чотири стр╕ли, як╕ поклав перед собою. Не знаю, чи вдасться з першого разу влучити в ц╕ль, бо мен╕ заважала не т╕льки в╕дстань та р╕зниця в висот╕ (погодьтесь, що стр╕ляти вгору значно важко, н╕ж вниз), а ╕ крони дерев та камен╕, що трохи закривали огляд.
Готувався довго. Заспоко╖в дихання, заф╕ксував л╕ву руку, правицею хватом взяв стр╕лу, наклав ╖╖ зверху кулака, що стискав древко лука. Не дивлячись на те, що ц╕л╕ були в╕дносно нерухом╕, мен╕ чомусь було важкувато зловити в╕дпов╕дний момент. За першу жертву вибрав чолов╕ка, що сид╕в вглибин╕ майданчика. В╕н розташувався б╕ля високого круглого валуна, та щось завзято жував. ╤нший прис╕в недалеко в╕д краю та вглядався вдалеч╕нь.
Натяг... дотик тятивою п╕дбор╕ддя... вдих... секундна затримка з прикидкою майбутньо╖ тра╓ктор╕╖ польоту... видих... Бзинь! ╤ стр╕ла стр╕мко п╕шла вгору.
Тра╓ктор╕ю розрахував чудово: наконечник ув╕йшов прямо в яремну вену. Я бачив, як з горла заструмен╕в темно-червоний пот╕к.
Напарник бандита почув якийсь дивний звук за спиною ╕ несп╕шно обернувся. Зараз в╕н мав би впасти в легкий ступор в╕д побаченого. Таке бува╓ нав╕ть з досв╕дченими б╕йцями. Розгубившись, цей чолов'яга не в╕дразу зможе збагнути, зв╕дки стр╕ляли й що йому дал╕ робити. Отже в мене для наступного вистр╕лу лише к╕лька секунд, - все це промайнуло в голов╕ з╕ швидк╕стю в╕тру.
Бзинь! ╤ друга стр╕ла помчала вперед. Постр╕л не був наст╕льки вдалим, як попередн╕й. Я не встиг зробити поправку на в╕тер, тому стр╕ла ув╕йшла в праве плече. Чолов'яга придушено скрикнув. А я тим часом схопив третю стр╕лу ╕ приц╕лився.
Поранений впав навзнак. Зараз в╕н ╕нстинктивно спробу╓ п╕двестись. ╤ ось тод╕ хай не скаржиться на свою недбал╕сть.
Так ╕ сталося. Я в╕дпустив тятиву ╕ третя стр╕ла з╕ свистом влучила трохи вище грудно╖ к╕стки... в горлянку... Чолов'яга захрип╕в ╕ пов╕льно звалився на б╕к.
Я свиснув сво╖м товаришам, а сам стр╕мголов помчав нагору. Знадобилася хвилина, перш н╕ж досяг майданчика. На наше щастя, н╕хто з вартових не намагався подати сигнал, бо вони обидва вже були мертв╕. За пару хвилин сл╕дом п╕днялася ╕ моя команда.
-Бездоганна робота! - зацокав язиком Першосв╕т.
Бернар прис╕в б╕ля т╕л та, як мен╕ здалося, невдоволено промовив:
-Чим дал╕, тим спритн╕ше ти становишся. Рука, як бачу, вже не тремтить.
-А що, ран╕ше я виказував нервозн╕сть? - навмисно грубим тоном спитав я.
-Ми ж д╕йсно могли об╕йти цих вартових... Але ти вир╕шив ╖х вбити... чомусь... Нав╕що? Хочеш нам дещо продемонструвати?
-Хм! Якщо ти вважав мо╖ д╕╖ якимись ганебними... поганими... то м╕г би й спинити. Але цього не зробив. Лише спостер╕гав за мною. Мен╕ теж ц╕каво, чого ти так вчинив?
-А вам не зда╓ться, - вл╕з м╕ж нами Першосв╕т, - що ми зараз чимось не тим займа╓мось? Нав╕що ви знову почина╓те сперечатися?
Ельф п╕дв╕вся та п╕д╕йшов до краю майданчика. Зв╕дси добре проглядалося ╕ поле, ╕ узл╕сся.
-Што дал╓й? - запитала Стояна.
Я п╕д╕йшов до т╕л ╕ висмикнув стр╕ли. Наконечники залишилися в середин╕, але я тим не переймався, бо цього добра в будь-який кузн╕ вистача╓. А ось р╕вних в╕дбалансованих г╕лочок для стр╕л не завжди знайдеш.
-Спуска╓мося, - заговорив я, розпов╕даючи наступн╕ наш╕ кроки, - та рушимо по сл╕дах зм╕ни. Спод╕ваюсь, вони приведуть нас до табору Дедяти...
-╤ що ми будемо робити? - спитав ельф. В╕н нав╕ть не озирнувся.
-Буде видно, - розв╕в я руками.
Ми рушили вниз. Стояна шмигнула в кущ╕ на пошуки сл╕д╕в. Вона спочатку повела нас якимись хащами, а вже за к╕лька хвилин, ми вибралися на край байраку.
Д╕вчина раптом зробила знак мовчання ╕ ми вс╕ завмерли на м╕сцях. Я напружив слух ╕ за секунду розр╕знив серед л╕сових звук╕в чи╖сь голоси.
Ховатися було зап╕зно. Мить ╕ на галявину перед нами вийшло в╕дразу четверо здоровенних м╕цних мужик╕в. Вони були одягнен╕ в шк╕рян╕ мисливськ╕ куртки, з-п╕д яких визирала тонка кольчуга. З озбро╓ння я побачив лише меч╕.
Зустр╕ч як для нас, так ╕ для них була абсолютно неспод╕ваною. Ми вс╕ застигли, дивлячись один на одного.
Я гарячково прикидав вар╕анти власних д╕й. ╤ як на зло, н╕чого в голову не л╕зло. А б╕йки, хоч як крути, не уникнути.
Зда╓ться, вояки напроти побачили в нас легку здобич. Це було пом╕тно по виразу ╖хн╕х облич. Ще б пак! От хто ╖м зараз уявля╓ться? Паладин, д╕вчинка-п╕дл╕ток... Мабуть, вважають, що з цими вони легко впораються. Повозяться лише з г╕гантом з╕ старим мечем в руках. А що до мене, що до лучника, то в╕дстань м╕ж нами занадто мало, щоб я встиг в когось влучити.
Ось так ╕ м╕ркують незнайомц╕, в тому я був впевнений. Зараз кинуться на нас з р╕зних бок╕в... розд╕лять та хутко переб'ють.
Як ╕ оч╕кувалося, бандити почали нас оточувати. Оголивши меч╕, вони хутко ринулися в б╕йку. Я кинув лук, потягнувся було до сакса та фальш╕она, як раптом пов╕тря здригнулося в страшному гуркот╕. А в наступну секунду по вс╕м чотирьом нападникам вдарили сл╕пуч╕ блискавки.
Нас вс╕х розкидало в сторони. Стояна нав╕ть покотилася.
-Псяче хутро! - я вскочив на ноги та озирнувся. - Що то було?
Д╕вчина п╕двелась та неголосно вибачилася. ╥╖ обличчя натягнуло маску розгубленост╕.
-Я... я... я... спалохалася, што йани... нас... цяп╓р.., - д╕вчинка порачкувала назад, лякаючись власного вчинку.
-Поган╕ справи! - сказав Бернар. В╕н отряхнувся в╕д бруду та розгублено озирнувся. - Зараз сюди вс╕ зб╕жаться!
-Нумо, зв╕дси! - гаркнув я. - Спускайтеся в байрак! Хутко, Н╕хаз вас бодай!
Першосв╕т схватив Стояну за руку та ╕з силою потягнув ╖╖ за собою. Сл╕дом рушив ╕ ельф. Я ж на якусь мить забарився, пот╕м обережно наблизився до одного з нерухомих т╕л, в╕д якого сильно тхнуло паленим волоссям. Зда╓ться, чолов'яга ще дихав. В╕н жал╕бно простогнав ╕ розплющив обпекли оч╕. В них не було з╕ниць... лише б╕ла-б╕ла пелена... наче зварене яйце.
-Мужи-и-ик, памаг╕ ум╓р╓ть! - почулося мен╕.
Обличчя, шия, долон╕ - все це було пронизано дивною синюшною мережею. Зда╓ться, у пораненого запеклася вся кров у венах - в╕д голови до п'ят. Я нервово здригнувся, проте витягнув сакс та нахилився.
-Памаг╕-╕-╕, - з важк╕стю вичавив ╕з себе чолов'яга.
-Гаразд, - якомога спок╕йн╕ше промовив я у в╕дпов╕дь, заносячи руку для точного удару...
15
...-Вось ╕х табор, - тихо промовила Стояна. Вона вже трохи отямилася, хоча я в╕дчував, як мандражу╓ ╖╖ т╕ло.
Д╕вчина явно не хот╕ла н╕кого навмисно вбивати. ╤ я ╖╖ в тому розум╕ю. Одна справа, коли б'╓шся ╕з тролем, а друга - з под╕бними до себе. Стояна просто перелякалася ╕ це посилило ╖╖ зд╕бност╕. Одномоментно, звичайно, проте посилило. Мабуть лише хот╕ла оглушити нападник╕в, але вийшло зовс╕м ╕накше. Схоже д╕вчинка ще не вм╕ла керувати прихованою в н╕й силою.