На письмовому столі Тато залишив усі свої щоденники. В них було все наше життя — неначе в романі. Це було направду незвичайно, він описав усі наші прожиті миті — добрі та погані, танці, неправди, сміх, сльози, подорожі, податки, Непотреба, Мадемуазель і прусського кавалериста, Повітряну Кульку та Свена, викрадення та втечу, нічого не бракувало. Він описав одяг Мами, її божевільні танці, пристрасть до алкоголю, її нервування та красиву усмішку, круглі щоки, довгі вії, що ніби літали довкола її п’яних від радості очей. Читаючи його книжку, я відчував, що все проживаю вдруге.
Я назвав його роман «Чекаючи на Боджанґлза», тому що ми чекали на нього весь час, та надіслав видавцеві. Він мені відповів, що це чудово написане, смішне, але не тримається купи, тут не ясно, де голова, а де хвіст, саме тому він хотів би його підредагувати. Так книжка мого батька разом із усіма неправдами по ділу та без заповнила всі книгарні світу. Люди читали Боджанґлза на пляжах, у ліжках, на роботі, в метро, вони перегортали сторінки, насвистуючи, клали книжку на нічний столик, танцювали та сміялися разом із нами, плакали разом із Мамою, прибріхували разом із Татом і мною, все було так, ніби мої батьки досі були живі, то було просто казна-що, бо таке вже життя, і це дуже добре.
11
— Тільки подивіться на цю капличку, Жорже, тут повно людей, і всі моляться за нас! — вигукнула вона в порожній будівлі.
Згодом, підстрибуючи порожнім центральним нефом, вона обкрутила шарф довкола шиї так, аби він скидався на шлейф весільної сукні. В глибині крізь великий різнокольоровий вітраж проникали промені світанкового сонця, загадкове світло, в якому було видно, як літає пил у позачасовому вальсі, то був вихор, який кружляв просто над вівтарем.
— Клянуся перед Господом всемогутнім, що всі ті особистості, які живуть у мені, любитимуть вас до скону! — ці слова вона проспівала, ніби псалом, взявши в руки моє підборіддя, аби ще краще загіпнотизувати мої зачаровані очі своїм ніжно-зеленим поглядом.
— Клянуся перед Святим Духом любити та ніжно дбати і вдень, і вночі про всіх тих, ким ви будете, йти разом із вами все ваше життя, слідувати всюди, куди б ви не пішли, — відповів я, поклавши долоні на її кругленькі щоки, ще округліші через усмішку, з якої через край переливалася легкість і згода.
— Ви присягаєтеся перед усіма янголами що підете за мною всюди, направду всюди?
— Так, всюди, направду всюди!
Інформація видавця
УДК 821(44)
Б 91
EN ATTENDANT BOJANGLES BY OLIVIER BOURDEAUT
© ÉDITIONS FINITUDE — BORDEAUX 2015
PUBLISHED BY ARRANGEMENT WITH LESTER LITERARY AGENCY
Олів’є Бурдо
Б 91 Чекаючи на Боджанґлза [Текст] : роман / Олів’є Бурдо; переклад з фр. Ірини Славінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 128 с.
ISBN 978-617-679-638-1
УДК 821(44)
Cet ouvrage a bénéficié des soutiens du Programme d’aide à la publication Skovoroda de l’Ambassade de France en Ukraine/Institut français d’Ukraine et des Programmes d’aide à la publication de l’Institut français.
Це видання було здійснене за підтримки Програми сприяння видавничій справі "Сковорода” Посольства Франції в Україні/Французького інституту в Україні та видавничих програм Французького інституту.
© Олів’є Бурдо, текст, 2015
© Ірина Славінська, переклад, 2018
© Тетяна Омельченко, обкладинка, 2018
© Видавництво Старого Лева, українське видання, 2018
Усі права застережено
ISBN 978-617-679-638-1 (укр.)
ISBN 978-2-36339-063-9 (фр.)