Відтоді минуло майже півроку, а пані Чжу жодного разу не чула, щоб у сусідів коли-небудь спалахнула сварка. По всьому було видно, що Ді любить і поважає одну лише Хеннян, а в «допоміжній спальні» не має потреби.
Одного разу пані Чжу не витримала і під час розмови з Хеннян прямо спитала її про це:
— Я завжди казала, що чоловіки люблять наложниць саме тому, що вони їхні наложниці, і кожного разу від такої думки у мене виникало бажання помінятися з наложницею ролями. А тепер бачу, що це не зовсім так. Скажіть, будь ласка, в чому тут секрет. Якби ви мені його повідали, то я ладна, як кажуть, «повернутися обличчям на північ і стати вашою ученицею»[*].
— Ха-ха-ха! — засміялася Хеннян. — Та ти ж сама у всьому винна, а хочеш на чоловіка все звалити! Докоряти йому без угаву з ранку до вечора — це однаково, що заганяти горобців у кущі. Чим довше ти їх ганяєш, тим глибше вони туди ховаються. Ти хочеш стати чоловікові на заваді, а його ще дужче вабить до наложниці. Дай ти йому повну волю. А коли він нарешті надумається прийти до тебе, не пускай. Мине місяць, а там я ще що-небудь тобі підкажу.
Послухавшись її, пані Чжу заходилася чепурити Баодай, звелівши їй залишати у себе чоловіка на всю ніч. Коли ж Хун сідав до столу чи то попоїсти, чи випити, вона неодмінно посилала до нього наложницю, щоб та була поруч.
Якось Хун надумав зайти до дружини, але пані Чжу вигнала його. І після цього всі почали хвалити її за мудрість та витримку.
Минув місяць. Пані Чжу завітала до сусідки, і та була в захваті від її поведінки.
— Ну от молодець! А тепер треба стати нечупарою, щоб потім заблищати знову. Коли прийдеш додому, вдягнися в дрантя й розкуйовдь волосся. Натягни стоптані черевики, вимаж обличчя сажею і разом із служниками берись господарювати. А через місяць приходь до мене.
Пані Чжу зробила все так, як їй порадила сусідка. Одяглася в старе діряве плаття, перестала вмиватись і, окрім прядива та шитва, більш ні про що й знати не хотіла. Хуну стало шкода дружини, і він послав Баодай допомогти їй, але пані Чжу накричала на неї і прогнала геть.
Минув ще місяць. Пані Чжу прийшла до Хеннян.
— Ну, дитино моя, тебе і справді можна дечому навчити! Тепер ми ось що зробимо: через день у нас буде Свято першого дня Си[*]. Я хочу запросити тебе на прогулянку до весняного саду. Ти поскидаєш з себе все це лахміття, а натомість надінеш усе нове: халат, шаровари, панчохи, черевики. Гляди тільки, не барися, заходь до мене якомога раніше.
— Гаразд, — відказала Чжу.
Коли настав той день, вона взяла дзеркало, наклала на обличчя тонким, рівним шаром крем та пудру, одяглася, як веліла Хеннян, у все нове, і пішла до неї.
— Непогано! — похвалила сусідка і зробила їй зачіску «фенікс»[*]. Тепер волосся на голові у пані Чжу виблискувало, мов дзеркало.
Рукава її халата здалися Хеннян не зовсім модними, вона розпорола їх і переробила на свій смак. Фасон черевиків теж не сподобався. Хеннян витягла із скрині недошиті полотняні капці, і жінки хутко довели їх до ладу.
Перед тим, як пані Чжу мала вертатися додому, хазяйка пригостила її вином і сказала на прощання:
— Коли прийдеш додому і побачиш чоловіка, одразу ховайся до своєї кімнати, зачинися там і лягай спати. Він негайно прибіжить до тебе, стукатиме в двері, а ти вдавай, що не чуєш. Тільки за третім разом впусти його. Він кинеться цілувати тебе, обніматиме твої ніжки, а ти не давайся. Через півмісяця ще зазирни до мене.
Пані Чжу прийшла додому і в ошатному одязі постала перед чоловіком. Хун зміряв її поглядом з голови до п'ят і від подиву вирячив очі, а потім усміхнувся їй так, як ніколи досі. Розповідаючи в кількох словах про свою прогулянку, жінка раптом опустила голову собі на руку, вдаючи, що дуже стомилася. Хоч сонце ще не зайшло, але пані Чжу підвелася й попрямувала до своєї кімнати. Замкнувши двері, одразу ж лягла спати.
За кілька хвилин Хун справді прийшов і почав стукати в двері. Але пані не відчинила йому. Хун нерішуче пом'явся під дверима, повернувся й пішов. Наступного вечора відбулося те ж саме. Вранці Хун дорікнув їй, а вона сказала:
— Бачите, любий, я вже звикла спати одна, і важко мені буде повертатися до старого.
Як тільки споночіло, Хун пробрався до її спальні, а коли дружина прийшла, одразу ж потушив свічку, заліз в ліжко і почав загравати, немов з молодою. Злившись з нею в невимовній радості й блаженстві, він не забув, однак, про те, щоб призначити побачення і на наступну ніч. Чжу відповіла, що на це вона не згодна. Зрештою домовилися зустрічатись не частіше ніж раз у три дні.
...повернутися обличчям на північ і стати його ученицею
За давніми звичаями, південь вважався найбільш шанованою стороною світу, через що імператор завжди сидів на троні обличчям на південь, а сановники стояли перед ним, тобто поверталися обличчям на північ. Так само з поваги до вчителя робили й учні.
Свято першого дня Си — тобто першого дня під циклічним знаком «си» в третьому місяці за місячним календарем. (У Стародавньому Китаї дні місяця, як і роки, а також години доби позначалися особливими циклічними знаками). Цього весняного дня люди йшли на річку, щоб здійснити ритуал обмивання. А пізніше, за середньовіччя, в цей день на березі річки влаштовувалися змагання поетів.
...зробила їй зачіску «фенікс» — зачіску у вигляді голови фенікса — міфічного птаха, який був у Китаї символом подружньої вірності.