Через півмісяця пані Чжу зайшла провідати сусідку. Та зачинила за нею двері й мовила:
— Ну от тепер ти можеш влаштовуватись на ніч так, як тобі заманеться. Проте хотілося б порадити ще одне: хоч ти і гарна, але не вмієш кокетувати. З такою, як у тебе, вродою можна навіть у самої Сіші покровителя відбити[*], вже не кажучи про якусь там простачку.
Для початку вона звеліла пані Чжу глянути скоса вбік.
— Ні, не так, — зауважила вона. — Надто очі вирячуєш. А тепер посміхнись. Знову не те. Ліва щока якась негарна!
І Хеннян кинула на сусідку сповнений ніжності погляд, потім злегка всміхнулась, блиснувши рядом білосніжних зубів.
Вона звеліла пані Чжу зробити те ж саме. Та повторила разів з десять, поки нарешті не засвоїла.
— Ну от, а тепер іди додому, сядь проти дзеркала і повчись, — сказала Хеннян. — Ніяких секретів і таємниць у мене більше немає. А як тобі вести себе в ліжку з чоловіком, то тут слова зайві, роби так, щоб і тобі було приємно, і йому подобалось.
Відтоді пані Чжу робила все так, як її Хеннян учила, і Хун був безмежно щасливий. Зачарований дружиною до глибини душі, він тепер боявся лише одного — коли б вона часом знову не вигнала його. Сонце ще тільки починало схилятися до обрію, а він уже сидів у неї в кімнаті, жартував і запопадливо всміхався, не наважуючись ні на крок вийти із спальні. Так бувало щодня, і це стало для нього звичкою. Як вона не хитрувала, а вигнати його із спальні не вдавалось.
До Баодай пані Чжу ставилася з великою теплотою та увагою. Щоразу, коли в їхньому домі бували гості, вона запрошувала і її до столу, завжди саджала поруч з собою. А Хун дивився на наложницю, мов на якесь чудовисько, і ще задовго до того, як гості розходилися, випроваджував її.
Часом пані Чжу щастило обдурити чоловіка, заманивши його до кімнати Баодай. Вона замикала за ним двері, а Хун, сидячи там до самого ранку, жодного разу не захотів ощасливити наложницю.
З того часу Баодай зненавиділа Хуна і коли зустрічала кого-небудь із знайомих, то починала скаржитись на нього і лаяла на чім світ стоїть. Хун після цього проймався до неї ще більшою відразою і скоро навіть став шмагати її лозиною. Баодай гнівалася на нього все дужче, перестала стежити за собою, ходила розпатлана, в пошарпаному одязі та старих черевиках. Зовсім опустилася.
— Ну, як тобі мої хитрощі? — поцікавилася якось Хеннян.
— Загалом вони чудові, — відповіла пані Чжу. — Але учениця могла лише сліпо вдаватися до них, що ж до суті, то тут вона не все збагнула. Що означає, наприклад, ваша порада «дати йому повну волю»?
— Хіба ти ніколи не чула, що старе людям швидко набридає, а нове, навпаки, завжди приваблює. Вони цінують те, чого домагаються з великими труднощами, а те, що дістається легко, зневажають. Чоловікові наложниця подобається не тому, що вона гарненька, ні, його тішать самі таємні зустрічі з нею, а також радість від того, що йому пощастило подолати перепони, які цьому заважають. Дайте йому змогу награтися вволю, і йому скоро набридне навіть будь-який делікатес, не кажучи вже про юшку з лободою.
— А що означає: треба стати нечупарою, щоб потім заблищати знову?
— На якийсь час ти покинула його, перестала мозолити йому очі. Вийшло так, немовби ви розлучились. І раптом він угледів тебе таку гарну, у пишному вбранні. Йому здалося, ніби він уперше тебе бачить. Візьми, приміром, жебрака. Якщо йому раптом дати вареного рису з м'ясом, то на просяну кашу він і дивитися не схоче. А ще коли той рис та нелегко йому дістався. От і виходить, що наложниця стала для твого чоловіка чимось старим, давно знаним, а ти — новинка. Вона завжди доступна, а з тобою не все просто. Саме так і можна було помінятися своєю роллю з наложницею, чого тобі дуже хотілося.
Пані Чжу сподобалося і це пояснення. Відтоді обидві жінки стали щирими приятельками.
Минуло кілька років. Раптом Хеннян каже пані Чжу:
— Ми з тобою так здружилися, що, здасться, ніби докупи зрослись. Гадаю, що тепер тобі слід усе знати про моє життя. Вже давно хотіла розповісти одну річ, та боялась втратити твою довіру. А зараз, на прощання, я вирішила щиро признатись. Як би тобі це сказати?.. Я не людина, а лисиця. В дитинстві мені довелося стерпіти від мачухи багато знущань, і зрештою вона продала мене до столиці. Проте майбутній чоловік хоч і став моїм володарем, обходився зі мною дуже людяно, тому було якось незручно порвати з ним одразу. Отак, кохаючи й поважаючи одне одного, ми й дожили до цього часу. А завтра душа мого старого батечка має розлучатися з тілом, то я піду провідати його і сюди вже більше не повернуся.
...навіть у самої Сіші покровителя відбити
Сіші — знаменита красуня давнини, фаворитка князя східного царства Юе, який подарував її правителю сусіднього царства У. Сіші легко закрутила голову цьому вельможі, і невдовзі князь царства Юе завоював його землі.