Пані Чжу схопила її за руки і почала тяжко зітхати. Вранці наступного дня вона прибігла до сусідки, щоб ще раз побачитися з нею, а там саме зчинився страшний переполох. Хеннян зникла.
Від себе оповідач цих дивовижних історій хотів би додати таке:
Одному чоловікові, що збирався купити перли[*], більше сподобалася коробочка, в якій вони лежали, а самих перлів він так і не оцінив.
Протягом тисячоліть у людях виробилося таке ставлення до нового і старого, до важкого і легкого, що його годі змінити. Саме завдяки цьому і вдається часом знайти спосіб, як перетворити ненависть у любов.
Колись у сиву давнину один улесливий придворний вельможа прагнув усіма силами відгородити свого царя і від книг[*], і від мудрих людей.
Отже, для того, щоб куди-небудь пробратись і завоювати там прихильність, не слід забувати про давно відомі способи.
БАЙ ЦЮЛЯНЬ, ЯКА ЛЮБИЛА ВІРШІ
В провінції Чжилі жив студент Му Чаньгун, син купця Му Сяохуаня. Це був дуже розумний і здібний юнак, до того ж він полюбляв читати книжки. Коли йому виповнилося шістнадцять, батько, зміркувавши, що однією грамотою на світі не проживеш, вирішив привчити його до торгівлі і, збираючись до князівства Чу, взяв сина з собою. Оскільки на човні, яким вони пливли, роботи було мало, юнак частенько брався за книжку або голосно наспівував вірші.
Коли вони дісталися до міста Учана, батько залишив сина в заїзді, щоб той стеріг привезені товари, а сам подався у своїх справах. Тільки старий зник за дверима, як студент узяв книжку і, дотримуючись чіткого ритму, почав читати вірші. Зиркнувши на заклеєне папером вікно, він помітив там якусь невиразну тінь, здавалося, що потойбіч хтось причаївся і підслуховує його, але Му не надав цьому ваги.
Одного разу батька запросили на вечірку, і він затримався там допізна. Син цього вечора читав вірші з особливим натхненням, а під вікном увесь час хтось походжав сюди-туди. При місячному світлі людська постать вирізнялася особливо чітко. Юнак був дещо здивований. Він кинувся до дверей і визирнув на вулицю; під його вікном стояла дівчина років п'ятнадцяти-шістнадцяти, і така гарна, що, як казали в давнину, через таких нерідко й міста гинули. Помітивши студента, вона кинулася тікати і зникла в темряві.
Днів через три батько з сином завантажили човна новими товарами і попливли назад, на північ. Надвечір вони зупинилися на березі озера. Батько одразу ж кудись пішов, а біля човна за кілька хвилин невідомо звідки взялася літня жінка.
— Пане, — звернулася вона до студента, — ви занапастили мою доньку!
Розгубившись, студент запитав, що все це означає.
— Моє прізвище, коли ваша ласка, Бай, — пояснила жінка. — У мене є молоденька дочка, яку звати Цюлянь. Вона дуже любить красне письменство і недавно розповіла мені, що в місті їй пощастило почути, як ви читаєте вірші. Відтоді немає їй спокою ні вдень, ні вночі. Дійшло до того, що й їсти не їсть, і спати не хоче. Вона, бачте, мріє стати вашою дружиною. То ви, будь ласка, не кривдьте її.
Щиро кажучи, студент теж закохався в дівчину, але боячись, що батько почне гніватись, коли довідається про це, відверто розповів жінці про свою тривогу. Та не повірила йому і наполягала, щоб він пообіцяв одружитись. Студент не погоджувався, тоді жінка розсердилась на нього.
— Послухайте, — мовила вона голосно, — женихів у моєї доньки вистачає, тільки й роблять, що шлють нам подарунки, але я всім відмовляю... Схаменіться, я сама прийшла до вас і пропоную свою доньку, а ви, бачте, не погоджуєтесь! Така мені ганьба, такий сором на старості літ!.. Будь ласка, забудьте про повернення на північ, — сказала наостанок і пішла.
Невдовзі повернувся батько, і вони рушили в дорогу. Юнак, добираючи слова, спробував якомога лагідніше розповісти старому, що тут сталося, сподіваючись на згоду. Але старий Му послався на те, що вони вже далеко відпливли. «Крім того, — додав він зі сміхом, — де це бачено, щоб наречена сама женихові набивалася? У цієї дівчини, як сказано в одному з стародавніх віршів, «весна у грудях забуяла». На цьому розмова припинилась.
Місце біля берега, куди вони пристали на ночівлю, було досить глибоке: дна веслом не дістанеш. Але вночі невідомо звідки взявся пісок та галька і їхній великий критий човен сів на мілину — ніяк його не зрушити.
Одному чоловікові, що збирався купити перли...
В філософському трактаті «Хань Фейцзи» (III ст. до н. е.) розповідається така притча: одна людина продавала коштовні перли, поклавши їх у майстерно зроблену скриньку, оповиту трояндами й смарагдовим листям. Покупець узяв скриньку, а перли повернув назад.
...прагнув відгородити царя і від книг...
Євнух імператора Уцзуна (IX ст.) вчив інших царедворців: «Глядіть, будьте обережними: не давайте государю читати книг, а то побачить, у чому була причина розквіту, а в чому — занепаду царств, відчує в серці тривогу і всіх нас стратить».