Селянин був брутальний і дурний, хоч об дорогу бий. Отож недарма увесь базар сміявся над ним.
Певно, кожному з нас доводилося зустрічатись з такими сільськими глитаями. Навіть коли найліпший приятель попросить у нього рису, він одразу ж надметься і стане бурчати, мовляв, йому й самому не вистачить до нового врожаю. А почнеш його умовляти, щоб виручив кого-небудь з біди чи нагодував сиротину, як він знову прикидатиме, яка йому з того користь. Буває навіть, що батько та сини сперечаються між собою про найдрібніший гріш.
Однак коли йдеться про азартні ігри, розпусту чи якісь забобони, то тут ніхто з них не пошкодує — о ні! — хоч би й усі гроші пішли на те! Або коли над головою повисне меч, тоді теж мерщій біжать відкуплятись.
ВІДЬМАЦЬКІ ВИТІВКИ
Пан Юй змолоду був людиною щирою і чесною, мов той лицар. Він дуже захоплювався мистецтвом кулачного бою[*], отож і силу мав таку, що міг витанцьовувати танок вихора[3], тримаючи вище голови два баняки з водою. У роки правління, які називали добою «Піднесення правоначальствування»[*], він мусив приїхати до столиці, щоб скласти найвищі екзамени[*] при імператорському дворі. А тут, як на гріх, тяжко захворів його служник. Юй стривожився. На міському базарі він випадково натрапив на віщуна, який, так казали про нього люди, дуже добре гадав і міг навіть передбачити, коли людина помре. Отже, Юй і вирішив звернутись до нього, щоб дізнатись про долю свого служника.
Та тільки він підійшов до віщуна, як той, не давши йому й слова мовити, спитав:
— Ви, пане, здається, хотіли довідатись про здоров'я вашого служника?
Юй розгубився від несподіванки і тільки кивнув головою.
— З вашим хворим, — сказав віщун, — нічого страшного не буде, а от на вас, пане, чекає лихо!
Тоді Юй попросив поворожити на нього самого. Віщун витяг гуа[*] і, на мить затнувшись, мовив з жахом:
— Вам, пане, випадає через три дні померти!
Юй довго стояв, приголомшений таким пророцтвом, а віщун тим часом вів далі:
— Я, пане, признаюся вам щиро, дещо тямлю в цьому ділі і спробую допомогти вам. Заплатите мені за мої старання десять ланів[*], і я спробую відвернути від вас це лихо.
«Якщо вже судилося померти, то навряд щоб якесь там чаклунство та врятувало мене від смерті», — подумав Юй і підвівся, щоб іти.
— От бачите, — зупинив його віщун, — зараз вам шкода якогось дріб'язку, а через кілька днів отямитесь, та вже пізно буде. Краще не жалійте, щоб потім не каятись!
Довідавшись, яка страшна небезпека загрожує Юю, його друзі злякались і почали йому радити витрусити з гаманця все, що там є, тільки б врятувати себе, та Юй і слухати не хотів.
Непомітно збігло два дні, і нарешті настав третій. Юй з самого ранку спокійно сидів у своїй кімнаті на постоялому дворі і мовчки стежив за всім, що діялось навколо. Проте вже починало вечоріти, а з ним так нічого й не сталося.
Коли нарешті смеркло, він замкнув двері на засув, засвітив каганця й, спершись рукою на меч[*], вмостився на стільці, готовий до зустрічі з будь-якою несподіванкою. Водяний годинник[*] уже показував кінець першої варти[*], але життю Юя поки що нічого не загрожувало. Він навіть подумав, чи не перебратись йому на ліжко, аж раптом почув, як щось зашаруділо у дірці для віконного запору. Юй кинувся до вікна і побачив, що з дірки вилазить маленький чоловічок із списом на плечі. Скочивши на підлогу, він ураз став таким же великим, як і всі звичайні люди.
Юй швидко вихопив меча, замахнувся, але не влучив. Меч лише розітнув повітря, так і не зачепивши чоловічка. А той за мить знову став маленьким і кинувся шукати дірку, з якої щойно виліз, мабуть, хотів утекти.
Юй поквапливо вдарив ще раз. Чоловічок упав на підлогу. Юй підніс до нього каганця: виявляється, то була всього-на-всього вирізана з паперу людська фігурка[*], яку він розсік навпіл.
Тепер Юй вже не зважувався перебиратися на ліжко. Він зручніше умостився на стільці і почав чекати, що буде далі.
Трохи згодом через ту ж саму дірку проникла ще якась істота, така страшнюща й потворна, що й описати важко. Тільки-но вона опустилася на підлогу, як Юй одразу ж сіконув по ній мечем, розбивши надвоє, і обидві половинки завертілися на підлозі, мов хробаки. Боячись, щоб вони не зрослися знову, Юй продовжував їх рубати. Дивно тільки, що меч дзвенів якось незвичайно. Придивився Юй пильніше, а то глиняний ідол, що вже розсипався на дрібні черепки.
...захоплювався мистецтвом кулачного бою
Кулачний бій — щось на зразок боксу чи карате, був популярний в Китаї ще за часів раннього середньовіччя. Як не дивно на перший погляд, а засновниками цього виду боротьби вважаються буддійські ченці. За переказом, коли на священній горі Суншань було закладено один з перших у Китаї буддійських монастирів, в тих глухих місцях поселилося й багато розбійників. Хоч-не-хоч ченцям довелося розробити систему особливих прийомів самозахисту, за допомогою яких вони легко справлялися з озброєними грабіжниками.
Доба «Піднесення правоначальствування»
Ідеться про роки правління Іцзуна, останнього імператора династії Мін (з 1628 по 1644 рр.). Вказуючи на ці дати, Пу Сунлін хоче підкреслити, що змальовувані в новелі події відбувалися зовсім недавно. Слід також пояснити, що з 163 р. до н. е. відлік років у Китаї вівся під девізами правління імператорів. Вступаючи на престол, кожний імператор брав собі який-небудь пишний девіз правління. Девізи ці могли змінюватися протягом одного царювання в залежності від бажання государя. При цьому на імені імператора лежало табу — його не можна було не тільки вимовляти, а й писати, навіть заборонялося вживати ієрогліфи, які входили в особисте ім'я правлячого государя.
...щоб скласти, найвищі екзамени
Ідеться про складання екзаменів на вищий вчений ступінь у присутності самого імператора. З II ст. до н. е. в Китаї було затверджено спеціальні екзамени для осіб, які бажали отримати вчений ступінь і відповідну чиновницьку посаду. На цих екзаменах треба було виявити знання конфуціанських класиків та вміння писати твори на теми правління державою. Екзамени були триступінчасті: спершу кандидати складали екзамени в окружному центрі, потім в головному місті відповідної провінції, а тоді їхали на екзамени в столицю (вони проводилися раз у три роки). І лише кращі з тих, що пройшли цей третій тур, складали екзамени в палаці імператора. Вони призначалися на високі державні посади.
Гуа
За давнім китайським переказом, під час правління міфічного государя Фусі з ріки Хуанхе вийшов кінь-дракон і підніс йому «вісім гуа», тобто вісім малюнків із суцільних і уривчастих коротких ліній (щось подібне до азбуки Морзе). За допомогою цих гуа Фусі нібито зміг показати взаємодію явищ в природі і суспільстві. Вчення про гуа лягло в основу древньої «Книги перемін», а в середні віки гуа широко використовувалися для гадань, про що і йдеться в новелі.
Заплатите... десять ланів
Лан — міра ваги. Лан срібла — 32 г. У Стародавньому Китаї всі розрахунки велись на срібло, яке ходило у зливках, що нагадували своєю формою черевичок. Коли було треба, зливки розрубували і шматочки срібла зважували на вагах. Десять ланів — за часів Пу Сунліна сума велика.
...спершись рукою на меч...
За древніми китайськими повір'ями, нечиста сила, крім заклять, боїться й усякої зброї, особливо меча. Заклинателі злих духів, яких в Стародавньому Китаї було дуже багато, користувалися, як правило, мечами. Вони розмахували ними в повітрі, вважаючи, що саме так можна знищити невидимих привидів і перевертнів.
Водяний годинник уже показував кінець першої варти
Водяний годинник винайдено в Китаї ще за давніх часів. Спершу це був чайник з маленькою дірочкою, який наповнювали водою, а всередину вставляли стрілку з кількома поділками; в міру того як вода витікала, поділки ставали видимими. Так позначали час. У наступні епохи водяні годинники були вдосконалені й являли собою складний пристрій із кількох посудин, наповнених водою, але принцип залишився тим самим.
Кінець першої варти
В Стародавньому Китаї час з сьомої години вечора до п'ятої ранку поділявся на п'ять двогодинних варт, початок яких сторожі відбивали ударами в барабан чи в стукачку. Кінець першої варти — біля дев'ятої години вечора.
...вирізана з паперу людська фігурка
тобто фігурка для відповідного магічного сеансу. Вважалося, що коли вимовити над нею особливі закляття й висловити певні побажання, то те саме станеться і з людиною, яку фігурка зображує.