Наляканий студент пробелькотів лише, що навіть гадки не має, де йому шукати того Володаря неба.
— Завтра по обіді він сам буде тут. Як тільки побачите кульгавого даоса, зразу ж вклоніться йому. Він у воду, а ви слідом! Володар неба любить освічених людей, особливо тих, які знають літературу. Я певна, він вислухає вас і допоможе нам.
Потім вона дістала клапоть тканини, сплетеної з риб'ячих нутрощів, і додала:
— Якщо даос спитає, чого вам треба, ви покажете цю тканину і попросите, щоб він написав єдине слово: «Звільнити!»
Наступного дня студент сидів і чекав, як йому було сказано. Коли ж бачить, до нього справді прямує, накульгуючи, даоський чернець. Він одразу ж упав на коліна перед ним і вклонився. Даос хутко повернувся і пішов геть. Студент — за ним. Даос кинув у воду палицю і скочив на неї. Студент стрибнув слідом за ним. Виявляється, то була не палиця, а човен! Студент знову опустився на коліна перед ченцем, який запитав, що йому треба.
Студент вийняв тканину і попросив написати на ній потрібне слово. Даос розгорнув, подивився і сказав:
— Та це ж плавець «білого скакуна». Де ти його роздобув?
Студент не посмів критись і щиро розповів про все. Даос, вислухавши його, зареготав.
— Невже таке ніжне, тендітне створіння та дістанеться Драконові — старому п'яниці й розпутнику?
З цими словами він вийняв пензлика і вправною рукою вивів ієрогліф, що означав «Звільнити!», а після цього даос підвів човна до берега і звелів студентові зійти. За мить той знову побачив, як даос пливе по воді на палиці. Ще хвилина — і він зник.
Студент повернувся до свого човна. Цюлянь дуже зраділа, але попередила його, щоб він нічого не говорив про не ні батькові, ні матері.
Тепер знову можна було їхати на північ. Лише років через два-три батько вибрався в ті ж самі місця і щось дуже затримався там. Кілька місяців з нетерпінням чекали його, бо вода, привезена з озера, вже кінчалася. Чекала Цюлянь старого, але так і не дочекалася, хворіти почала. Стогне і вдень і вночі, бо тяжко дихати їй стало.
— Якщо я помру, — сказала вона чоловікові, — ви мене не ховайте, а тричі на день — рано-вранці, в обід і надвечір — читайте мені по одному разу вірша Ду Фу про те, як він бачив Лі Бо уві сні[*]. Тоді моє тіло не гнитиме. А коли привезуть воду з озера, налийте її в таз, замкніть двері в кімнаті, роздягніть мене, візьміть на руки і опустіть у воду. Я поступово оживу!
Вона промучилася ще кілька днів і нарешті вмерла.
Тижнів через два приїхав старий Му. Студент негайно зробив так, як звеліла дружина. Понад годину тримав він її тіло у воді, і воно поволі почало оживати.
Відтоді вона тільки і мріяла про те, як повернутися на південь. І коли старий помер, студент виконав її бажання. Вони перебралися в князівство Чу.
НАРЕЧЕНІ-ЧЕРНИЧКИ
Батько студента Чжень Юя з міста Ілін, що в окрузі Чу, мав звання цзюйженя, і син теж здобув чудову освіту. Та й на вроду видався досить показним, тому хоч і був ще молодий, а слава про нього розкотилась дуже далеко.
Ще коли хлопець був малюком, один ворожбит, поглянувши на його обличчя, сказав:
— Випадає йому, коли виросте, взяти собі за дружину даоську черницю[*].
Батько та мати подумали, що ворожбит просто жартує, і невдовзі почали приглядати синові наречену. Та, як на гріх, ніяк не могли підібрати йому рівню.
Мати студента була з родини Цзанів, а її батьки проживали в Хуангані. Отож юнакові доводилося часом ходити туди, щоб провідати бабусю. Одного разу він почув місцеву приказку: «Чотири хмарини в районі Хуангана, та лише найменша з них незрівнянна».
...читайте мені по одному разу вірша Ду Фу про те, як він бачив Лі Бо уві сні
У знаменитого поета VIII ст. Ду Фу є два вірші під назвою «Бачу Лі Бо уві сні» (Лі Бо — великий поет VIII ст., сучасник Ду Фу). Перший з цих віршів починається словами:
...взяти собі за дружину даоську черницю
В Стародавньому Китаї було багато даоських й буддійських монастирів із своїми ченцями та черницями. Якщо до ченців-даосів ставилися в народі як до віщунів, поважали їх, то на черниць завжди дивилися із зневагою, їхня безшлюбність породжувала глузування та плітки про таємні любовні зв'язки.