— Я з порядної сім'ї, — мовила вона ображено, — а не з тих, які бігають, шукаючи собі втіхи. Я знаю, що ви дуже благородна й чесна людина, тому й хочу віддатися вам.
— Ви любите мене і вважаєте благородним, — відповів студент. — Але подібних нічних відвідин не дозволяють собі навіть люди, які бажають собі лише добра, тож чи можна це робити порядним дівчатам? Послухайте мене! Адже благородна людина ніколи не погодиться спочатку зганьбити дівчину, а потім одружитися з нею. Що буде, коли ми не зуміємо зробити так, щоб все було чесно і благородно? Як після цього ми дивитимемося одне одному в вічі?
— Ну, а якби ми, не зважаючи ні на що, зуміли б зробити так, щоб усе було чесно й благородно, то після цього ви б побажали взяти мене?
— Ще б пак! — вигукнув студент. — Одружитись на такій, чого ще треба після цього? Та річ у тім, що є три обставини, які не дозволяють нам цього зробити, тому я й не смію легковажно давати вам свою обіцянку.
— Що ж це за обставини?
— Ви ж не можете розпоряджатися собою — це перше, що ставить нас у безвихідь. Та якби й могли розпорядитись, то нашого рішення не схвалили б мої батьки. Це друга обставина. І, нарешті, нехай би й мої батьки були не проти, але вас треба буде викупити, а ви знаєте, що я бідний і таку велику суму не в силі виплатити. Це найголовніша причина. Отож ідіть звідси скоріше, бо коли б не побачив вас тут хто-небудь!
Уже зібравшись іти, Цінмей все ще наполягала:
— Якщо ви згодні, то прошу вас, поговоріть зі своїми батьками, може, щось гуртом придумаєте.
Студент не заперечував.
Коли Цінмей повернулася додому, А Сі спитала її, куди це вона ходила. Дівчина опустилась на коліна і призналась їй. А Сі розгнівалася й, дорікаючи служниці, що та бігала втіхи собі шукати, вже хотіла побити її, але Цінмей заплакала, запевняючи, що нічого такого у них не було, і про все розповіла докладно.
А Сі полегшено зітхнула:
— А він таки не ласився на тебе? Оце і є благородство. Неодмінно хоче з батьками порадитись. Видно, що шанобливий син. А те, що легковажно не дав обіцянки, теж свідчить про його чесність та щирість. Маючи такі чудові якості, йому справді нічого боятись злиднів: саме небо допоможе йому!
Потім вона ще спитала:
— І що ж ти думаєш далі робити?
— Піду за нього заміж.
— Дурненька, — засміялася А Сі. — Хіба ти можеш бути сама собі хазяйкою?
— Якщо нічого не вийде, — відповіла Цінмей, — накладу на себе руки!
— Я неодмінно зроблю все так, як тобі хочеться! — заспокоїла її А Сі.
Цінмей низько вклонилася їй. Через кілька днів вона знову завела про це розмову.
— Нещодавно ви, мабуть, пожартували зі мною? — спитала вона. — Чи, може, ви справді хочете зробити добре діло? Коли все це від щирого серця, то я б просила вас допомогти мені лише в одному.
А Сі поцікавилась, в чому саме.
— Бачите, у Чжана немає грошей, а я, ваша служниця, теж не маю ніяких коштів, щоб відкупитись. Якщо за мене заправлять велику суму, то заміж я ніколи не вийду!
А Сі на деякий час замислилась, а потім заговорила, ніби сама до себе:
— Воно-то так, але тут я вже не можу нічого вдіяти. Навіть коли я скажу, щоб тебе віддали, то боюся, що нічого з цього не вийде. А як ще додам, що викупу не буде, то батьки мої і розмовляти не захочуть. Та й я не посмію таке їм сказати!
Вислухавши її, Цінмей гірко заплакала. Голосно хлипаючи, вона все просила свою хазяйку зглянутись над нею і врятувати її. А Сі знову замислилась. Довго сиділа мовчки, а потім нарешті сказала:
— Що ж поробиш? Я потайки назбираю кілька ланів. Доведеться вивернути гаманця, щоб виручити тебе!
Цінмей низько вклонилась їй, подякувала, а тоді пішла й розповіла про все Чжану. Його мати на радощах не знаходила собі місця. Ціною неймовірних зусиль вона напозичала у сусідів певну суму і до слушного часу заховала гроші подалі.
Саме в цей час Ван одержав призначення на посаду начальника повіту Цюйво. А Сі, скориставшись нагодою, якось натякнула матері:
— Цінмей уже виросла. Оскільки ми збираємося переїжджати на нове місце, то чи не краще буде відпустити її.
Стара Ван давно побоювалась, щоб ця спритна Цінмей та часом не вплутала її дочку у який-небудь гріх, і вже давно збиралася віддати дівчину заміж, тільки не знала, чи не завдасть вона цим прикрощів своїй дочці. А тепер, почувши, що й сама А Сі не проти, дуже зраділа. Днів через два до них зайшла дружина одного з наймитів і повідомила про намір Чжана. Ван весело зареготав: