— Коли я пішов з дому, — мовив він схвильовано, — син ледь сягав мені до колін. А тепер поглянь, як виріс!
Вони припадали одне до одного і почували себе, ніби уві сні. Чжан почав розповідати, що сталося з ним за цей час. Потім поцікавився, чим закінчився судовий розгляд їхньої справи, і лише тепер дізнався, що дехто з тих студентів, які подавали скаргу, помер у в'язниці, а декого зіслали. Отже, він ще більше переконався, наскільки мудрою і далекоглядною була його дружина.
Вона всім тілом пригорнулася до його грудей і сказала:
— У вас тепер така чудова подруга... Гадаю, вам і на думку не спадало, що десь там, далеко, лежить, загорнувшись у ковдру, самотня людина і ллє ночами гіркі сльози?
— Якби я не думав про тебе, то чи прийшов би? — відповів Чжан. — Хоч у мене з нею, як кажуть, любов до смерті, але зрештою ми не однієї породи. Не можу, правда, забути ні її ніжних почуттів, ні задушевності.
— А як ви думаєте, хто я така? — спитала Фан. Чжан придивився пильніше, аж це зовсім не його дружина, а та сама Шуньхуа! Помацав рукою дитину — виявляється, «бамбукова пані»[44].
Прикро вражений такою несподіванкою, він розгублено мовчав.
— Тепер, володарю мій, мені ясно, що у вас на серці. Якщо по справедливості, то на цьому слід було б припинити наші стосунки. Але ви, на щастя, все-таки не забули моєї ніжності та уваги, і цього вже досить, щоб простити вас.
А днів через два-три вона несподівано повернулася до цієї розмови:
— Здається мені, що даремно я вас так люблю і так про вас піклуюсь. Ви ж увесь час ремствуєте на те, що я не пускаю вас додому. Так от, я саме збираюсь побувати в столиці. А оскільки нам по дорозі, то, може, разом вирушимо?
З цими словами Шуньхуа взяла з ліжка «бамбукову пані», і обоє посідали на неї верхи. Вона наказала йому щільно заплющити очі. Чжан відчув, що піднявся в повітря, і у вухах раптом засвистів вітер... Невдовзі вони приземлилися.
— Ну, а тепер, — сказала дівчина, — прощавайте!
Чжан хотів було спитати, коли ж вони зустрінуться знову, але її й слід прохолов. Засмучений, він постояв кілька хвилин, аж раптом почув, як десь загавкали собаки. Далеко попереду бовваніли дерева, а поміж ними проглядалися будинки — зовсім як у рідних місцях. Подався в той бік і скоро опинився дома.
Переліз через мур, постукав у двері. Наполохана Фан схопилася з ліжка, їй ніяк не вірилось, що то повернувся чоловік. Вона довго його розпитувала, поки нарешті не переконалась, що це справді він, і тільки тоді, сумно зітхаючи й хлипаючи, вийшла з каганцем назустріч. Побачивши чоловіка, вона так розридалась, що й голови підвести не могла.
«Мабуть, це знову витівки Шуньхуа», — подумав Чжан. До того ж він побачив на ліжку дитину — точнісінько так, як і того вечора.
— «Бамбукова пані» на своєму місці? — спитав він, усміхнувшись.
Фан не зрозуміла, про що мова.
— Я вас так чекала, — сказала вона, змінившись на виду, — як чекають нового врожаю, і подушка моя не просихала від сліз. І от пощастило нарешті побачитись, а у вас ні радості, ні печалі... Жорстокий ви чоловік! Переконавшись остаточно, що перед ним справді його дружина, Чжан схопив її за руки і почав розповідати про все, час від часу тяжко зітхаючи. Наостанок запитав про судову справу — і почув те ж саме, що й від Шуньхуа. На якусь мить вони принишкли, поринувши у сумні міркування, і тоді виразно почули, як на подвір'ї хтось ходить. Спитали хто — не відповідає.
Річ у тім, що в селі невідомо звідки взявся молодий волоцюга. Він давно запримітив, яка Фан гарна.
Тієї ночі він саме повертався з сусіднього села і помітив, як хтось переліз через мур до неї на подвір'я. Зміркувавши, що це, мабуть, полюбовник поспішає до неї на ночівлю, волоцюга й собі подався слідом за ним. Чжана він майже не знав; отож, припавши до вікна, почав підслухувати. Коли ж Фан кілька разів гукнула, хто там, він нарешті подав голос:
— Що то за чоловік у тебе в спальні?
Фан вирішила не признаватись і відповіла, що немає нікого.
— Я вже давно стою тут і чув майже всю вашу розмову, — озвався волоцюга. — Тому дозволь зайти й затримати цього розпусника.
Довелося Фан сказати чесно, хто до неї завітав.
— Судову справу Чжана Хунцзяна ще не закінчено, — відповів незваний гість. — Якщо він справді прийшов додому, то його слід зв'язати і негайно доставити в управу.
Фан почала благати його, а негідник нахабнів усе дужче й дужче.
Чжанові увірвався терпець. Палаючи від гніву, він схопив ножа і вдарив кривдника по голові. Той упав на землю і зайшовся криком. Чжан зопалу вдарив його ще кілька разів, поки не вбив.
44
«Бамбукова пані» — сплетені з бамбука підставки для ніг, які застосовують у літню спеку.