16 серпня 1920 р. Чичерін інформував голову Раднар- кому Леніна про пропозицію німецького уряду, яку привіз у Москву Енвер-паша. Мова йшла про те, «щоб ми обіцяли Німеччині кордони 1914 року». Натомість Берлін зобов'язувався допомогти радянському режиму «неофіційно, тобто надсиланням нам озброєння, організацією на нашу користь повстань проти поляків та інше». Але, відзначив Чичерін, «стосовно купівлі зброї, ми вже розпочали переговори без усякої компенсації», Енвер- паша, у свою чергу, стверджує, що згода уряду не має значення, якщо Сект не надасть своєї згоди... Чичерін запропонував Леніну сприяти не «простому поверненню під німецьку владу польських земель», а проведенню плебісцитів у спірних місцевостях колишніх східних земель Німеччини. Цікавою є констатація, яку зробив Чичерін: «Ми ж не збираємося завойовувати Польщу»[114].
Вирішальні бої під Варшавою 16—19 серпня 1920 р. принесли перемогу польській армії. І коли Енвер-паша 25 серпня 1920 року зустрівся в Москві із заступником голови РВР республіки Е. Склянським («права рука» Троцького), Червона армія вже завершувала відступ від польської столиці. Листом від 26 серпня Енвер-паша доповідав Секту про цю бесіду зі Склянським: «Тут є група осіб, яка має реальну владу і до якої належить також Троцький, які висловлюються за зближення з Німеччиною. Ця група згодна визнати старі кордони Німеччини 1914 р., і вони вбачають лише один шлях виходу зі світового хаосу: співробітництво з Німеччиною й Туреччиною. Щоб допомогти росіянам, треба направити в коридор чи інший відповідний район армію добровольців і спровокувати повстанський рух»[115]. Мета відома — ударити по Польщі з обох сторін і знищити її. У цьому листі Ен- вер запропонував Секту встановити зв'язок із радянським представником у Берліні (Коппом).
В іншому листі Секту (від 25 серпня 1920 р.) Енвер-паша писав про свої плани військових операцій проти англійців на турецькому, іранському, афганському кордонах. Склянський запропонував Енверу допомогу зброєю анатолійській армії турків, а також купувати зброю в Німеччині з наступним її транзитом у Туреччину через територію Росії.
Саме тут треба констатувати, що керівники радянської держави були в курсі військового співробітництва з Німеччиною і вважали його важливим напрямом радянської політики того періоду. Західні історики Дж. Еріксон і Б. Руланд писали, що Копп у бесідах із завідуючим відділенням МЗС Німеччини А. фон Мальцаном 16 квітня 1920 р. і в липні 1920 р. із Сектом обговорювали питання про налагодження співробітництва між РСЧА і рейхсвером, причому робилось це з ініціативи радянського представника[116].
Концепція двостороннього військового співробітництва була накреслена в результаті серії таємних двосторонніх переговорів у Москві й Берліні в 1920—1923 рр.
В листі Чичеріну від 2 грудня 1920 р. Коп повідомляв, що Сект запропонував, щоб німецькі військові спеціалісти взяли участь у відбудові радянської військової промисловості з метою використання її «як джерела озброєння для роззброєної Німеччини під час сутичок з Антантою».
Сект дав зрозуміти, що у випадку збройного конфлікту з Польщею Німеччина розраховує на допомогу Радянської Росії. Він також' погодився сприяти вивозу військових матеріалів, які були закуплені радянським представником у Німеччині. Одночасно Сект повідомив, що німецький генеральний штаб погодився надати усі відомості про Польщу'.