Для забезпечення прямих зв'язків із керівництвом РСЧА на початку 1921 року в німецькому відомстві за ініціативою Секта створюється спеціальна група «Зондер- група Р» (Росія), в радянській термінології «Вогру», тобто військова група. Вона приступила до розробки програми військового співробітництва між Червоною армією й рейхсвером під кодовою назвою операція «Купферберг Гольд».
Уже у травні 1921 р. в Москві з'являється перший уповноважений «Зондергрупи Р» О. фон Нідермайєр, який діяв під псевдонімом Нойман (Нейман). У Росію він прибув як представник військового міністра Німеччини із завданням виявити можливості розвитку в Росії важкої індустрії і військової промисловості, із вказаних питань вів бесіди з Троцьким, Чичеріним, Риковим.
Трохи пізніше Нідермайєр разом із майором Ф. Чунке (псевдонім Тайхман (Тейхман)) і підполковником В. фон Шу- бертом здійснили ознайомлювальну поїздку по оборонних заводах і верф'ях Петрограда. Радянська сторона розраховувала не тільки на їх відбудову за допомогою німецького капіталу й спеціалістів, але й на значні німецькі замовлення потім. Нідермайєра супроводжували заступник наркома закордонних справ Радянської Росії А. Карахан, В. Копп і керівник Німецької місії у справах військовополонених у Радянській Росії Г. Хільгер[117].
Упродовж 1921 р. В. Копп вів переговори з різними німецькими фірмами. Так, з фірмою «Блом унд фосс» мова йшла про можливість концесії з метою виробництва підводних човнів, із «Круппом» — про виробництво боєприпасів і артилерії, із «Альбатрос верґе» — про виробництво літаків. Нідермайєр дуже довіряв Коппу і наполягав на його участі у переговорах. До того ж, відмічав Чичерін, «Копп гарно знає наші заводи» [118].
16 квітня 1921 р. Політбюро ЦК РКП (б) погодилося з пропозицією Коппа про надання німцям концесій. Після переговорів Політбюро ухвалило план відновлення військової і мирної промисловості за допомогою німецького консорціуму, запропонований представниками групи визначних військових і політичних діячів Німеччини. Про це йдеться в записці Чичеріна в ЦК РКП (б) від 10 липня 1921 р., в якій пишеться, що спочатку німці більше цікавилися нашою військовою промисловістю. Вироблена зброя залишалася б у нас на складах до моменту початку нової війни. На запитання: як наважуються німці залишати на складах у нас цю зброю без гарантій? — вони відповідали, що гарантія — єдність політичних інтересів. Для фінансування підприємств було створено консорціум, в який входили всі великі банки Німеччини. Від Росії вимагають лише юридичних гарантій, а також фінансових гарантій прибутку як мінімум 6 відсотків[119].
Наприкінці вересня 1921 р. в Берліні (на приватних квартирах, зокрема на квартирі майора генштабу К. фон Шлейхера) відбувалися таємні переговори наркома зовнішньої торгівлі Красіна й Коппа з керівництвом рейхсверу.
Керівництво рейхсверу вирішило відокремити угоду з «Вогру» від угоди з промисловцями. Копп інформував Чичеріна про це, а також про те, що були досягнуті конкретні умови співробітництва, за якими «Вогру» надасть радянській стороні замовлення на виробництво літаків, важкої артилерії та інших предметів військового спорядження, гарантує кредити для поповнення устаткуванням радянських заводів. Радянська сторона зобов'язувалась гарантувати «Вогру» безпосередню участь її військово-технічних кадрів, коли будуть виконуватися її замовлення на радянських заводах'.
Радянська сторона для відбудови промисловості зобов'язувалася створити трест, в який би входили основні підприємства по виготовленню важкої артилерії (Мото- вилівка, Царицин), літаків (Рибінськ, Ярославль), пороху, снарядів. Було обумовлено, що рада тресту буде складатися з представників радянського уряду і «Вогру». Формально трест мав фінансуваватися радянською стороною, але, по суті, усі необхідні кошти надавала б «Вогру». Виробнича програма укладалась після попереднього обговорення між представниками штабу Червоної армії і «Вогру».
Після переговорів Копп 24 вересня 1921 р. інформував Чичеріна про те, що вже підготували список замовлень. Основні цифри такі: 100 літаків, 300 польових гармат, 300 важких гармат, 200 зенітних гармат, 200 кулеметів, 200 бронеавтомобілів, по 3000 снарядів для кожної гармати2.
1 жовтня 1921 р. Копп надіслав Чичеріну лист, в якому підсумував, що «угода з «Вогру» є актом політичного значення і потребує для успішного свого проведення постійної політичної роботи». З грудня 1921 р. по травень 1922 р. комісія, до складу якої увійшли представники «Вогру», «Круппа», «Юнкерса», знаходилась в Росії. Вони оглянули заводи, які їх цікавили, й вели переговори про укладання концесій.