Виходячи з актуальності та недостатньої розробки теми, не претендуючи на всебічне її розкриття, автори все ж намагалися комплексно проаналізувати військово- технічне співробітництво Червоної армії та рейхсверу в 1922—1933 рр., розглядаючи його військово-політичні, військово-економічні та суто військові аспекти. Автори прагнули вивчити й узагальнити весь комплекс питань, пов'язаних з проблемою, дослідити тему із залученням нових архівних джерел і матеріалів, сприяти більш адекватному відображенню їх у вітчизняній історії і, насамперед, історіографії зовнішньої політики СРСР зазначеного періоду.
Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1922 по 1933 рік — період, що і до цього часу залишається найменш висвітленим в історіографії радянсько-німецьких військово-політичних зв'язків першої половини XX століття, період поступового відновлення позицій і переходу Німеччини в наступ на версальські постанови. За початковий термін узято 1922 рік, коли Німеччина посіла одне з провідних місць у зовнішньополітичних розрахунках радянського керівництва. Саме на Німеччину покладалася примарна надія на світову революцію і, крім того, Німеччина розглядалася більшовиками як потенційний союзник в майбутній боротьбі з Польщею, що займала відверто антирадянські позиції і мала тісні зв'язки із Францією та Англією, або як можлива противага останній. Було проведено серію таємних двосторонніх переговорів, в результаті яких вироблено концепцію військового співробітництва між Радянською Росією і Веймарською Німеччиною. Для здійснення зв'язків із керівництвом РСЧА у Німецькому військовому відомстві створюється «Зондергрупа Р » (Росія). У квітні 1922 р. підписується радянсько-німецький договір у Рапалло, який створив сприятливий ґрунт для зближення обох країн.
Досліджується історія цього співробітництва до 1933 р., коли до влади в Німеччині на антиверсальських і реваншистських гаслах приходить нацистська партія, а радянсько-німецька військова співпраця з ініціативи СРСР була тимчасово припинена.
В основі методології дослідження лежать принципи наукової об'єктивності та історизму. Автори спираються на дефініційний апарат і періодизацію тогочасних подій, що сформувалася у вітчизняній і зарубіжній історичній науці. Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що автори, спираючись на нові підходи, критично переосмислюючи історіографію та вводячи в науковий обіг нові джерела, роблять спробу наукового аналізу радянської політики стосовно Німеччини з урахуванням військового співробітництва та його результатів, з'ясовують роль німецького фактору в радянському військовому будівництві і навпаки. По суті, монографія є першою в українській історіографії спробою вивчення основних форм військово-технічних зв'язків обох країн, стимульованих рапалльською політикою. Досліджується також місце України в системі військово- промислового співробітництва між СРСР і Німеччиною в 1920-х — початку 1930-х років. Нарешті, дослідження радянсько-німецьких військових відносин дозволяє відкрити деякі нові сторінки в діялі.ності ряду політичних, державних і військових діячів Радянського Союзу. Застосування комплексного підходу дозволило створити модель еволюції політичних режимів СРСР та Веймарської республіки, що дало змогу по-новому охарактеризувати домінуючі політичні процеси й структури, розглянувши їх у контексті трансформації усієї системи, дійти принципово нових, у порівнянні з традиційними, висновків. Надзвичайно важливо, що результати даної роботи підкріплені й ґрунтуються на архівних документах указаного історичного періоду. Практичне значення даного дослідження, на думку авторів, полягає у можливості його використання у навчальному процесі у вищих навчальних закладах, при створенні узагальнюючих праць з історії зовнішньої політики Веймарської республіки й СРСР 20-х — початку 30-х років XX ст. Запропонована читачу праця дозволяє зважено врахувати досвід минулого в побудові правової демократичної Української держави, а також звернути увагу на проблему взаємодії економіки й політики в міждержавних стосунках. Осмислення сучасних суспільно- політичних та військових аспектів співробітництва між Україною та Німеччиною, потребує постійної прискіпливої уваги до недавнього минулого, без чого видається неможливим вирішення нагальних проблем України і чітке визначення пріоритетів її майбутнього розвитку. 1.1. Джерельна база дослідження