Друга світова війна і причини її виникнення вже понад шістдесят років залишаються в центрі уваги вітчизняної й зарубіжної історіографії. Процес її дослідження переживав як активні періоди піднесення, так і спад. Періоди активності, як правило, співпадали з новими можливостями доступу до архівних матеріалів, мемуарів та іншого роду джерел, що створюватш для дослідників сприятливі умови для поглиблення дослідження. Чималу роль у цьому процесі відігравали зміни політичної ситуації у світі, наприклад загострення й припинення «холодної війни».
Незважаючи на актуальність досліджуваної теми, історія радянсько-німецьких відносин через призму військового співробітництва до цього часу вітчизняною історичною наукою майже не вивчалася. У довоєнний час ця проблема була просто недоступна для вчених, оскільки була частиною політики, а у повоєнний період вона замовчувалася вже з кон'юнктурних міркувань. Слід відмітити, що вся історія радянсько-німецьких відносин у міжвоєнний період стала заручницею ідеологічної політики КПРС.
Джерельною базою дослідження стали документи архівів України й Російської Федерації: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО), Архів зовнішньої політики Російської Федерації (АЗПРФ) і Російський державний військовий архів (РДВА).
Так, у фондах ЦДАГО були вивчені матеріали Центрального комітету Комуністичної партії України (фонд 1),
12 які містять документи відділів ЦК КП(б)У (оп. 20, ч. 1,2,3). Особливу увагу привернули документи, що відносяться як до РРФСР, так і до УСРР, а саме — створення апаратів Берлінського представництва у вигляді відділів імпорту, експорту, фінансових, економічних і транспортних питань, витрати по загальному апарату, які розподілялися між РРФСР і УСРР, а також їх звіти, доповідні записки й циркуляри, договірні відносини з Німеччиною з 1921 р., листування трестів із підприємствами та закордонними, зокрема німецькими, представництвами трестів, звіти про приїзд німецьких комісій, які працювали в основному за двома напрямами: виявлення технічних можливостей районів та фінансування й кредитування. Було також розглянуто практику відряджень німецьких інженерно-технічних кадрів, участь представників німецьких фірм у монтажі промислового обладнання на території Радянського Союзу.
У ЦДАВО України було опрацьовано документи Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (ф. 1); Рад Народних Комісарів УСРР (ф. 2); Народного комісара закордонних справ УСРР (ф. 4); Української економічної наради при Раді Народних Комісарів УСРР (ф. 3040). Використання цих матеріалів дало змогу проаналізувати найважливіші напрями, форми й засоби українсько-німецького виробничо-технічного співробітництва, простежити його хід і динаміку. Зокрема, висвітлити участь представників німецьких фірм у монтажі промислового обладнання в Україні, проведенні консультацій українським фахівцям, доповіді радянських інженерів про поїздки за кордон і встановлення економічних зв'язків із Німеччиною. Було розглянуто угоди з консорціумом німецьких банків, із різними товариствами підприємств Німеччини, опрацьовано фінансові звіти тощо.