Перспективною вважалась обробка результатів взаємодії авіації з іншими родами військ у навчально-бойових умовах. З цією метою керівництво школи використовувало полігон артполку РСЧА під Воронежем для проведення спільних експериментів. В їх основі була стрільба артилерійським вогнем, а для наведення на ціль використовували літак-коригувальник. Вогонь вела радянська батарея, літак вів німецький пілот. Конкретною організацією й обробкою отриманих результатів займалися артилерійська й радіоелектронна лабораторії, які входили до складу технічної групи. Робота на воронезькому полігоні була продуктивною і приносила сторонам взаємну користь.
У вересні 1928 р. Липецьк відвідав начальник військового управління (фактично — генерального штабу) рейхсверу генерал-майор Вернер фон Бломберг. У таємному звіті про свою подорож він написав наступне: «...загальне враження про організацію навчання, а також оцінка споруд як довгочасних були дуже гарними». Не обійшов увагою генерал і радянських партнерів, спостерігаючи за спільним експериментом у Воронежі. Ведення вогню радянською батареєю у звіті він оцінив на «відмінно»1.
Але вже 5 вересня 1929 р. під час офіційного візиту в СРСР начальника генштабу рейхсверу генерала К. фон Гаммерштейна-Екворда Ворошилов скаржився, що «авіазасоби школи застаріли і нецікаві для нас. Ця техніка нам нічого не дає. Німецькі фірми мають більш сучасні літаки». Гаммерштейн обіцяв розширити дослідницьку роботу і збільшити кількість техніки2. ЗО січня 1930 р. Я. Алксніс, який виконував обов'язки начальника ВПС РСЧА за наказом Ворошилова, прийняв делегацію Мольта, який відповідав у міністерстві рейхсверу за роботу Липецької школи. Мольт передав «зведення робіт технічного розвитку» авіаційної справи у Німеччині. Частину перерахованого у документі устаткування було обіцяно переправити у Липецьк для випробувань у 1930 р., а решту, причому найбільш істотне обладнання — компресори авіамоторів для висотних (до 5 — 6 тис. метрів) польотів, двійчастий УУ-подібний мотор, перевернутий У-подібний мотор, висячий 4-циліндровий мотор, зіркоподібний мотор, засоби збереження бензо- і маслобаків від ураження кулею, радіозв'язок типу «повітря —земля», — у 1931 р. Мольт також запросив радянських представників на випробування авіатехніки в Німеччину в 1930 р.1
Він передав і копію своїх письмових наказів «4-му загону» на зиму—літо 1929— 1930 рр. відносно проведення випробувань нових типів літаків, їх озброєння і обладнання. У доповнення до цього документа Мольт інформував своїх радянських колег про розширення завдань льотної підготовки курсантів. Мова йшла про денні польоти загонів винищувачів-розвідників і бомбардувальників; одиночні повітряні польоти; про ведення повітряних боїв одномісних винищувачів з іншими типами літаків для «остаточного вирішення суперечки», про роль, значення й місце одномісного винищувача серед інших типів літаків. На основі навчальних повітряних боїв у Липецьку німецька сторона прагнула завершити «Настанови про винищувальну авіацію» і скласти «Настанову про бомбардувальну авіацію», а після затвердження цих інструкцій передати їх радянській стороні.
Алксніс у повідомленні Ворошилову запропонував скористатися запрошенням Мольта здійснити подорож у Німеччину і передати німцям «звернення робіт технічного розвитку» радянського повітряного флоту, але обмежитись у ній лише об'єктами, «які не є особливо секретними». Він пропонував також передати німцям коротке повідомлення про поїздку до Німеччини помічника начальника УВПС РСЧА С. Меженінова з вказівкою на те, що той у Німеччині бачив «більші досягнення в авіації, ніж ті, що німці застосовують у Липецьку»1.
Уже весною 1930 р. (28 квітня — 7 травня) Алксніс і Меженінов на запрошення Мольта прибули у Байройт, де вони були присутні на військово-повітряній грі. У звіті керівництву РСЧА (нарком Ворошилов, його заступник ВПС Баранов, начальник озброєнь РСЧА Уборевич, начальник Розвідупра Берзін) було відзначено, що в Липецьку використовують застарілу авіатехніку. Вони запропонували поставити перед заступником начальника генштабу рейхсверу генералом Міттельбергом під час його майбутньої «інспекційної поїздки» в Москву або Ли- пецьк (кінець травня 1930 р.) питання про те, щоб уже «у найближчий час нові об'єкти техніки повітряного флоту» були передані Липецькій школі2.
У своїй роботі в Липецьку німецькі військові виходили, безумовно, у першу чергу, з власних утилітарних інтересів. Під керівництвом офіцерів управління рейхсверу із залученням технічних спеціалістів відповідних німецьких фІрМ-ВИробнИКІВ у Липецьку проводили досить інтенсивні випробування бойових літаків, авіаційного обладнання і зброї. Це дозволило німцям підготувати там декілька типів літаків, які успішно пройшли усі випробування, були визнані придатними для серійного виробництва й умовно були прийняті на озброєння рейхсверу.